Ніжні зв’язки Марі Лорансен (III)

Марі Лорансен, як я писала раніше, стала «своєю» в інтелектуальних і артистичних колах Монпарнаса і Монмартра. Її навіть називали «Богородицею від кубізму», проте художниця лише гралася з ним, так ніколи й не зробивши кубізм своїм стилем.

Стосунки Марі з чоловіками завжди затьмарювалися конфліктами і недостатнім розумінням. Вона шукала «ніжну симпатію двох людських істот» і знайшла її у стосунках з жінками.

1914 року Марі Лорансен розірвала стосунки з Аполлінером, а проте все ж вирішила зв’язати себе шлюбом і вийшла заміж за барона Отто фон Ветьєна.

У ВИГНАННІ
Ув'язнена, Марі Лорансен, 1917

З початком військових дій франко-німецька пара змушено виїхала до Іспанії, перебування в котрій Марі сприймала як заслання.

«Все там їй здається складним: мова, звичаї, клімат та зради Отто, – пише Мейєр-Стаблі. – Їй не до смаку корида, іспанська мода і важкі, різкі запахи». Одна з небагатьох її розрад – візити до музею Прадо.

Єдиний художник, що вплинув на мене, – це Гойя. У вигнанні я розділила з ним своє життя. Ах, як багато я страждала… Страждати – значить хворіти. Чи можливо малювати, коли ти хвора?», – Марі Лорансен, з книжки «Нічні записки»
Махи на балконі, Франсіско Гойя, близько 1800 - 1810
Дві іспанки, Марі Лорансен, 1915

У 1915 році Марі написала один із своїх найвідоміших віршів – сповнене суму «Заспокійливе» (Le Calmant):

Порятунком для неї стали візити паризьких друзів: Николь Грульт, Роберта і Соні Делоне, знайомство з Дієго Ріверой.

Завдяки дружбі с Франсісом Пікабіа Марі стала свідком зародження нового руху – дадаїзму. Однак, як зазначав Мейєр-Стаблі, вона вважала ідеї дадаїстів надто формальними, надмірно експериментаторськими.

З Іспанії Пікабіа привіз портрет Марі Лорансен у вигляді вентилятора: настільки вона здавалася йому освіжаючою», – Андре Маре
НОВИНИ ЩОСУБОТИ


НОВОСТИ ПО СУББОТАМ

 

1918 року помер Аполлінер. Лорансен приховувала біль втрати, але минули роки перш ніж вона змогла знову вимовити його ім’я. Згодом любов до нього лише посилилася.

Ліризм Аполлінера підживлював життя Марі, допомагав їй справлятися з повсякденням. Адже «ті, хто служать поезії, роблять дещо важливе, першочергове, божественне у своєму житті».

ПОВЕРНЕННЯ. ТРІУМФ
Жінки з собакою, Марі Лорансен, 1924-1925

По закінченні Першої світової війни і року, проведеного в Німеччині, Лорансен вдалося отримати розлучення з фон Ветьєном і повернутися до Парижу, де вона стала однією з найбільш витребуваних художників «волаючих двадцятих».

Марі бувала у кращих світських салонах Парижу, їй присвячували вірші знамениті поети, її талант мав багато шанувальників, портрети її пензля замовляли найвідоміші жінки доби.

Кожний хоче свою “Лорансен”. Марі іронізує: “Кольори перетворюються на банкноти”», – Бертран Мейєр-Стаблі
Портрет мадам Поль Гійом, Марі Лорансен, блізько 1924 або 1928
Портрет Гелени Рубінштейн, Марі Лорансен, 1934
Портрет мадмуазель Шанель, Марі Лорансен, 1923

Серед замовниць була й Коко Шанель. З її портретом, що прикрашає сьогодні один із залів музею Оранжері, сталася кумедна історія.

Мадемуазель не сподобалося, що на портреті вона «не була схожа на себе». Шанель відправила його Марі назад, не заплативши за роботу.

Рене Жимпель у своєму «Щоденнику колекціонера» згадує реакцію розгніваної художниці: «Славна дівчина, та вона так і лишилася селянкою з Оверні». Лорансен відмовилася малювати новий портрет, а старий залишила собі.

Репетиція, Марі Лорансен, 1936
Насправді, портрети пензля Марі – це насамперед її власні враження», – Бертран Мейєр-Стаблі.

Цю думку підтверджує й Габріель Бюффе-Пікабіа: «Вона переробляла світ під себе. Крім її самої їй ніщо не цікаво. Навіть коли вона малює щось або когось, то передає лише своє бачення».

За словами Флори Грульт, Марі не любила запрошувати професійних моделей. Вона не прагнула до точності у відтворенні деталей і, здається, завжди стояла перед вибором – написати добрий портрет чи гарну картину.

Іспанські танцівниці, Марі Лорансен, 1921
Поцілунок, Марі Лорансен, близько 1927
Танець, Марі Лорансен, 1921
Якщо не знаходилося дівчини, яка могла б їй позувати, Марі була щаслива використати “обличчя” своєї кішки, щоби закінчити жіночий портрет», – Флора Грульт
Дівчина з трояндами, Франсуа Буше, близько 1860
Жінка з трояндою, Марі Лорансен, 1930
У 1920-ті Лорансен піднялася на вершину так званого “французького смаку”, перемішавши у своїх роботах елегантний стиль часів Людовіка XVI, сучасне мистецтво та еротизм а-ля Франсуа Буше», – Даніель Маршессо
Діана після полювання, Франсуа Буше, 1745
Три грації, Марі Лорансен, 1921

У 1922 році вийшла книжка «Віяло Марі Лорансен» з гравюрами художниці, а також текстами і віршами, що були їй присвячені. Серед авторів – Андре Бретон, Франсис Карко, Макс Жакоб і Валері Ларбо.

У 1923 році за допомоги Жана Кокто, що її обожнював, Марі отримала замовлення на оформлення декорацій до вистави «Лані» Російських балетів Дягілєва. Опісля вона створювала декорації й для інших балетних вистав.

Лані (ідея для заднього занавісу балету "Лані"), Марі Лорансен, 1923

Сучасну постановку «Ланей» можна подивитися тут. Попри те, що якість відео залишає бажати кращого, ви отримаєте уявлення, який вигляд мали декорації й костюми авторства Марі Лорансен.

Художницю полюбили не лише у світі театру, але й у світі моди. Вона неодноразово малювала обкладинки для журналів Vogue та Vanity Fair. Цікаво, що 2011 року Карл Лагерфельд створив тут, а другу за цим посиланням.

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com