Ніжні зв’язки Марі Лорансен (II)

В першій частині ми дізналися, що Марі Лорансен відкрила для себе картини класиків під час шкільних екскурсій до Лувру. Коли ж вона сама вирішила стати художніцею? Лорансен має точну відповідь.

ГРУПА ХУДОЖНИКІВ
Мебльовані кімнати, Марі Лорансен, 1912
Ідея стати художницею прийшла до мене одного дня в омнібусі, що слідував за маршрутом Отей – Сан-Сюльпіс. Ми проїжджали зовсім близько до будівель, й у вікнах мебльованих кімнат я помітила напіводягнених жінок і чоловіків, що у напівтьмі грали на банджо… Це життя так сильно відрізнялося від мого, що не могло мене не зацікавити», – Марі Лорансен

1901 року всупереч заборонам матері Марі вступила на курси з розпису порцеляни. А за два роки вона вже навчалася у приватній художній академії Фердинанда Умбера. Там на роботи Лорансен звернув увагу її сокурсник, ілюстратор Жорж Лепап.

Автопортрет, Марі Лорансен, 1908
Артеміда, Марі Лорансен, 1908
Я помітив молоду дівчину. Вона вбрана просто і строго. У неї матовий колір обличчя безо всякої пудри і рум’ян, її кучеряве каштанове волосся зібране у вузол на потилиці. Під час роботи вона одягає пенсне (Марі була короткозорою. – Прим. ред.). Вона завершує свої ескізи впевненою рукою, без зусиль. Її малюнки сильні й чуттєві водночас. Який талант!» – Жорж Лепап

Лепап познайомив Марі з Жоржем Браком, який і переконав її займатися живописом професійно. «Брак був першим, хто назвав мене талановитою, – говорила Марі. – Під час занять в Академії на коробці з-під цигарок я намалювала свій портрет, використавши блакитний, рожевий, чорний, червоний і білий кольори, але не наважилася показати його професору.

Потім забула свій малюнок у гардеробній, а Брак знайшов його й, не знаючи, хто автор, приніс на зустріч з друзями-художниками до ресторану “Мулен де ла Галетт”. Усім ця робота сподобалася. Коли Брак дізнався, що це мій малюнок, то сказав: “Крихітко Лорансен, у вас талант!” Від його слів у мене підломилися ноги. Ця фраза стала вирішальною для мого майбутнього».

Діана на охоті, Марі Лорансен, 1908

Зустріч з Браком також виявилась першою ланкою у низці знайомств із найвидатнішими представниками авангарду. Під їхнім впливом почалося формування стилю Лорансен. У 1905 році вона вперше виставила свої картини на Осінньому Салоні, що відкрив світу фовізм. Марі була вражена побаченим і відтоді почала використовувати у своїх роботах чорні контури й різкі кольорові переходи.

«Ті мої роботи були потворними. До речі, моя мати їх спалила, – згадує Лорансен. – Однак тоді Матісс дав мені дуже добру пораду – не залишати свої картини на “складі” у маршанів. Від цього немає користі ані продавцям, ані художникам».

Головне, що Марі дістане від фовізму, – це досвід свободи, підтримку у бажанні не наслідувати класичні канони», – Жозетт Весса у книжці «Мистецтво Марі Лорансен до 1914 року»
Муза, що надихає поета, або Поет і муза (Гійом Аполлінер та Марі Лорансен), Анрі Руссо, 1909
Марі Лорансен та Гійом Аполлинер (другий ряд), 1913

1907 року Марі брала участь у Салоні Незалежних і познайомилася з Пабло Пікассо, котрий пізніше й представив її Гійому Аполлінеру. Непрості стосунки з поетом тривали п’ять років: любовні злети й падіння цієї яскравої пари насправді гідні окремої статті.

Вона – сонечко. Це я, якби я був жінкою», – Гійом Аполлінер про Марі Лорансен

Марі – його муза, а тому її образ часто з’являвся у творчості Гійома. Але, як це часто трапляється, один із найпрекрасніших віршів Аполлінера – «Міст Мірабо» – присвячений темі розставання:

Послухати, як сам Аполлінер декламує «Міст Мірабо», можна тут.

Живопис мадемуазель Лорансен – це ідеальні живі арабески. Нарешті жіноче мистецтво стало значущим, тепер його неможливо сплутати з чоловічим», – Гійом Аполлінер
Група художників, Марі Лорансен, 1908. Зліва направо: Пабло Пікассо, Марі Лорансен, Гійом Аполлінер та Фернанда Олів'є

Аполлінер увів Лорансен у своє широке коло знайомих, що закріпило її місце художниці. Вона стала «своєю» в інтелектуальних і артистичних колах – як Монпарнаса, так і Монмартра. 1908 року відбулася перша серйозна покупка її картини – «Групу творців» придбала письменниця-модерністка Гертруда Стайн. «Мадемуазель Стайн купила мою роботу, аби просто потішити мене. А тепер ця картина в музеї Америки», – говорила згодом Лорансен.

Аполлінер з друзями, або Благородна компанія, Марі Лорансен, 1909. Зліва направо: Гертруда Стайн, Фернанда Олив'є, муза, Гійом Аполлінер, Пабло Пікассо, Маргарита Гійо, Моріс Кремніц та Марі Лорансен
У Марі були тендітні, незугарні форми, як у середньовічних жінок на картинах примітивістів. Її високий голос звучав приємно. Вона була дуже цікавим, дивним персонажем», – Гертруда Стайн в «Автобіографії Аліси Токлас»

Тоді ж 1908 року Пікассо представив на Осінньому Салоні «Авіньонських дівиць», започаткувавши кубізм. Нова течія закріпила свої позиції у світі мистецтва на Осінньому Салоні 1911 року, Салоні Незалежних 1912-го і остаточно – на Осінньому Салоні та виставці співтовариства «Золотий перетин» 1912 року.

Авіньйонські дівчата, Пабло Пікассо, 1907

Марі Лорансен перейняла елементи цього направлення, її навіть називали «Богородицею від кубізму», проте художниця лише гралася з ним, так ніколи й не зробивши кубізм своїм стилем. «Я не стала художником-кубістом, бо не могла б їм бути», – говорила вона.

Молоді дівчата, Марі Лорансен, 1910-1911
Такі банальні предмети, як склянка, трубка чи газета, часто вживані кубістами, не були цікавими Марі. Від кубізму вона залишила у своєму художньому репертуарі хіба що музичні інструменти», – Бертран Мейер-Стаблі
Та, що читає, Марі Лорансен, близько 1913
Дві сестри з віолончеллю, Марі Лорансен, 1913-1914

Попри те, що в роботах Лорансен зустрічаються відтінки коричневого та графічність, більше її приваблювали плавні вигини та пастельні блакитний, рожевий, бузковий та сірий.

Я не любила всі кольори однаково. То нащо мені було використовувати те, що не подобалось? Я їх рішуче відкладала в бік, а користувалась блакитним, рожевим, зеленим, білим і чорним. Згодом додала жовтий і червоний», – Марі Лорансен
НІЖНІ ПОДРУГИ
Елегантний бал, Марі Лорансен, 1913

Чоловіки відігравали важливу роль у житті Лорансен, однак стосунки з ними, як вона сама зізнавалася, завжди затьмарювалися конфліктами і недостатнім розумінням. Марі шукала «ніжну симпатію двох людських істот» і знайшла її у стосунках з жінками.

Жінка-художник, художник жінок – Марі Лорансен створила свій власний всесвіт. Тремтливі лані, дівчата у квітах, подруги, що обіймаються, невагомі балерини, елегантні па-де-де. Лесбіянство у гарному розумінні. Легкі й фривольні, що існують на межі сну й дійсності, персонажі Лорансен приваблюють нас своєю загадковою ніжністю і красотою», – Бертран Мейер-Стаблі
Мадам Грульт, Марі Лорансен, 1937
Мадам Грульт, Марі Лорансен, 1937
Марі Лорансен, Сесілія де Мадразо та Николь Грульт, близько 1915
Марі Лорансен, Сесілія де Мадразо та Николь Грульт, близько 1915
Сюзан Моро, Марі Лорансен, 1940
Сюзан Моро, Марі Лорансен, 1940
Сюзан Моро-Лорансен і Марі Лорансен
Сюзан Моро-Лорансен і Марі Лорансен

Лорансен була близькою з Ніколь Грульт, сестрою кутюр’є Поля Пуаре і дружиною декоратора Андре Грульта. Мала стосунки з художницею Івон Шастель, дружиною Жана Кротті і подругою Марселя Дюшана.

У середині 1920-х Марі закохалася в юну Сюзан Моро, з якою прожила до самої смерті і котру офіційно удочерила, аби зробити своєю спадкоємицею.

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com

Засновниця проєкту Amuse A Muse