22.02 Ті, що плинуть у вічності. Про картину «Павлова і Ніжинський» Жюля Фландрена
[vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1534779786728{padding-top: 20px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]Вацлав Ніжинський і Анна Павлова, що пурхають на полотні Жюля Фландрена — сцена з вистави «Сильфіди» Російських балетів, вперше показаних у паризькому Театрі Шатле у 1909 році. На задньому плані ледь намічений кордебалет, синій колір практично об’єднує плани, лише яскраве світло виділяє ескізно написану легендарну пару…
На початку XX століття Париж був у захваті від Російських балетів Дягілєва. Фландрен, пристрасний любитель музики і танцю, одним із перших художників зробив танцівників цієї трупи головними героями своїх робіт. Дягілєв, антрепренер Російських балетів, був упевнений, що для сучасних йому художників новаторські сценографія, костюми, музика й рухи є тим самим, чим були для майстрів Відродження давньоримські фрески.
Фландрен створював ескізи і фотографії під час вистав, а потім писав полотно у своєму ательє.
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1619597319450{margin-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column]
[/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1571246117832{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”17239″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]На відміну від інших художників (згадаємо Дега та його танцівниць), Фландрен не намагався відобразити рух і швидкоплинність, навпаки, через завмерлу мить він прагнув передати вічність.
«Сильфіди» вразили його тим, що в балеті немає сюжету — це свято танцю в чистому вигляді. Особливо прекрасним був Ніжинський, уродженець Києва, що літав на сцені, як «чорно-білий метелик поруч із сильфідами». Його довге розвіяне волосся надавало образу жіночну грацію, він першим із танцюристів-чоловіків танцював у пуантах
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1619597281931{margin-top: 30px !important;margin-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column]
[/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1582296324006{padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text css=”.vc_custom_1582303153564{padding-bottom: 30px !important;background-color: #dbdbdb !important;}”]Він досягає неможливого. У ньому — вся краса класичних фресок і статуй», — Огюст Роден про Вацлава Ніжинського
Згадаймо про найперший виступ Вацлава Ніжинського. Перед вами уривок із книги «Ніжинський» Люсі Мур (2013, Profile Books):
«Перший публічний виступ Вацлава відбувся в Одесі на Великдень у 1894 році. Йому було п’ять років. Він і Стасик (брат Вацлава. — Прим. ред.) танцювали гопака. На Стасику, який виконував чоловічу роль, були сині шаровари, біла вільна сорочка і червоний широкий пояс, а на Вацлаві, який виконував жіночу роль, — вишиванка і вінок із маками, волошками та стрічками. На обох були чоботи з червоної м’якої шкіри.
“Смаглявий, кароокий, із довгими віями — в ньому складно було розгледіти хлопчика”, — згадувала Броніслава Ніжинська (сестра Вацлава. — Прим. ред.). Публіка була у захваті від їхніх розніжок, “повзунків”, стрибків і великих “тинків” у повороті. Під оплески, крики “біс” і “браво” їм довелося повторювати свій танець двічі.
Наступного разу Вацлав виконав гопак на Різдво того ж року. Тепер він виступав один у тому ж костюмі, що був на його браті півроку тому. Він так високо стрибав у розніжці, торкаючись руками відразу обох підборів, із кожним разом прискорюючись! А закінчив виступ у присядці з обертаннями. Батько Ніжинського був дуже задоволений своїм сином і навіть сказав, що не кожному дорослому вдаються ці складні рухи гопака».
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]
На відміну від Ніжинського, який став символом нового бачення танцю, Фландрен не був авангардистом.
Тоді як Матісс, його однокурсник у дні навчання у Гюстава Моро, прагнув порвати з традиційною школою, Фландрен — водночас шанувальник класичного мистецтва й адепт художніх пошуків групи «Набі», імпресіоністів і фовістів — намагався об’єднати у своїй творчості минуле і сьогодення.
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1571246117832{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”17241″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]
Деякі мистецтвознавці вважають, що подібний еволюційний підхід, можливо, вартував художнику місця в арт-пантеоні XX століття. Нове сторіччя вимагало відмови від усталених форм і радикальних змін у всіх видах мистецтва.
У наші дні інтерес до творчості Фландрена став повертатися з тієї ж причини, з якої раніше художник був забутий. Його пошуки еволюційних змін у мистецтві нарешті удостоїлися уваги істориків і публіки.
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1571246117832{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”17240″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1582296444801{padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_text_separator title=”ДО ТЕМИ” border=”no”][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]
Чи ви готові дізнатися більше про «Сильфід»? Давайте послухаємо Тамару Карсавіну, зірку Російських балетів, яка згадує про цю виставу (переклад нижче).
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1582296146075{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_video link=”https://www.youtube.com/watch?v=G_s-U_l6zx4″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]
А ось і перша програма того виступу. Я пишаюся тим, що виступала з Павловою і Ніжинським у цьому балеті. В ньому немає сюжету, його називають романтичною фантазією. Оригінальна концепція рухів і побудови була ідеальною. До сьогоднішнього дня вона майже не змінилася.
Це перша трупа. Я — посередині. І це я (бере до рук іншу фотографію). Це я і Ніжинський у па-де-де (тримає в руках ще один знімок). Я щаслива, що стандарти, встановлені першими виставами, залишилися без змін і до цього дня.
Я пам’ятаю Алісію Маркову, коли вона була юною балериною в балеті Дягілєва. Відтоді її танець із прелюдії уславився на весь світ.
У кордебалета особливо важлива роль у цій виставі. Він забезпечує патерн і складає основу всього балету.
Усе тіло має виражати експресію. Особливо руки, які повинні рухатися м’яко, відображаючи неземних, ефемерних істот.
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1582296473896{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Читайте також: Хвилина з Музою. Коротко про «довгі картини» Едгара Дега[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1581610819946{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]
Хореограф Михайло Фокін давно мріяв створити класичний балет на музику Шопена. Виникла дискусія, чи буде правильно оркеструвати музику спеціально для фортепіано. Фокін звернувся до знаменитого російського композитора Глазунова, і той повністю схвалив ідею. У результаті балет назвали «Шопеніаною», а пізніше змінили назву на «Сильфіди» — за пропозицією сценографа Олександра Бенуа.
(Грає на фортепіано)
Які спогади навіює ця музика!
Який чудовий вечір! І прекрасна обстановка для «Сильфід». Якби сьогодні у нас був вибір, кого б ми запросили станцювати для нас? Алісію Маркову? Звичайно! Для прелюдії і па-де-де. А на роль поета, який прагне спіймати видіння, що вислизає, — чудового молодого танцівника Джона Філда. Для мазурки нам потрібна найкраща танцівниця. Чом би не запросити Віолетту Елбін одразу після її тріумфу в Мілані. А для виконання вальсу найкращим чином підійде Світлана Березова.
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1580336332594{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.
Наталя Гузенко, авторка проекту[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1619597224224{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_video link=”https://www.youtube.com/watch?v=YPbW2HpYGDs”][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1619597246451{margin-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column]
[/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Ніжинський — міфічна фігура для кожного танцівника. Ми всі приміряли на себе його ролі», — Михайло Баришніков
На жаль, я не знайшла «Сильфід» із Ніжинським у танці. Пропоную вам подивитися фрагмент цього балету, де головну чоловічу партію виконує Михайло Баришніков.
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1580336332594{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Читайте також: Будьте як вдома. За що художники групи «Набі» полюбили декор інтер’єрів?[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row]
