28.06 Пригоди «Синього вершника». Про дружбу та творчість Франца Марка й Августа Маке (І)
Лише чотири роки — з 1910-го по 1914-й — знадобилося Францу Марку й Августу Маке, щоби вплинути на європейське мистецтво. Художники з об’єднання експресіоністів «Синій вершник» пішли з життя під час Першої світової війни: 27-річний Маке загинув у 1914-му в Шампані, а 36-річний Марк у 1916-му недалеко від Вердена.
Коли дивишся на фотографії цих двох друзів, повних сил молодих чоловіків, на виставці «Пригоди “Синього вершника”: Франц Марк і Август Маке» в Музеї Оранжері, на думку приходять слова директора музею Сесіль Дебре про те, що їхні таланти не встигли зазвучати на повну силу.
«Сьогодні ми добре знайомі з роботами Василя Кандинського і Пауля Клеє, оскільки вони вижили, а життя Марка й Маке були унесені війною», — Сесіль Дебре, директорка Музею Оранжері
У Франца Марка й Августа Маке, на перший погляд, було небагато спільного. Передовсім, їх розділяла семирічна різниця у віці. Марк навчався в Мюнхенській школі образотворчих мистецтв, на той час — центрі символізму в живописі. Маке отримав освіту в Дюссельдорфській школі ужиткових мистецтв і був схильний до впливу ар-нуво та японізму.
«Приватна виставка Дюран-Рюеля: Клод Моне, Піссаро, Буден. Подія для мене. Гадаю, вона стала вирішальною для моєї творчості», — запис Франца Марка в щоденнику під час першого візиту до Парижу, 1903
До зустрічі у січні 1910 року обидва побували в Парижі. Марка вразили роботи постімпресіоністів Ван Гога і Гогена, а Маке — Сезанна.
Для того, щоб символічно відобразити ліризм природи, Марк об’єктом своєї творчості обрав тварин.
«Не бачу кращого за живопис способу зробити своє мистецтво анімалістичним. Для таких художників, як Ван Гог і Сіньяк, усе анімалістичне: повітря, човен, що пливе по воді, але головне — сам живопис», — Франц Марк, 1910
Маке віддавав перевагу кольору, його підхід у живопису був більш натуралістичним і раціональним.
«Мій порятунок — у пошуку чистого кольору. Минулого тижня намагався змішувати кольори, зовсім не замислюючись про якийсь конкретний об’єкт», — Август Маке в листі до Роберта Делоне, 1907
Незважаючи на ці відмінності, Франц Марк і Август Маке стали друзями «з першого погляду» і вплинули на творчість один одного.
Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.
Наталя Гузенко, авторка проекту
«Марк темний і схильний до містики. У Маке бачення мистецтва менш духовне. А втім, коли ви дивитеся на їхні роботи, в них є багато спільного», — Сара Імат, кураторка виставки
У 1911 році Марк і Маке познайомилися з Василем Кандинським. Художники вирішили видавати альманах «Синій вершник», в якому спробували об’єднати такі авангардні течії доби, як експресіонізм, футуризм і кубізм.
Василь Кандинський про альманах «Синій вершник» у листі до Франца Марка, 1911 рік:
«Зараз я працюю над новим проектом — альманахом, в якому будуть статті, колонки та репродукції. Це дзеркало відобразить зв’язок минулого з майбутнім. Поруч із твором єгипетського мистецтва ми розташуємо малюнки дітей, китайську роботу розмістимо поруч із “Митником” Руссо, а зразок наївного мистецтва — поряд із картиною Пікассо. Згодом ми залучимо письменників і музикантів».
Кандинський і Марк, за словами кураторки виставки Сари Імат, прагнули до створення Гезамкунстверка, «універсального мистецького твору», — ідеї, надто дорогої німецькій філософії та живопису з моменту її появи в період романтизму. Світ побачив лише один номер альманаху «Синій вершник», що вийшов у травні 1912 року.
«До ідеї назви “Синій вершник” ми з Марком дійшли за чашкою кави. […] Ми обидва любили синій. Марк — коней, я — вершників», — Василь Кандинський
Читайте також другу частину статті: Пригоди «Синього вершника». Про дружбу та творчість Франца Марка й Августа Маке
На головній світлині: Сині коні, 1911, Франц Марк, Walker Art Center, Міннеаполіс
