17.04 «Дюрер» у Музеї Ханенків. П’ять запитань до Олени Шостак, куратора виставки
12квітня в київському Музеї Ханенків відкрилася виставка гравюр Альбрехта Дюрера, що входять до збірні Харківського художнього музею. Amuse A Muse поквапилися дізнатися подробиці у куратора експозиції Олени Шостак.
1. Як гравюри Альбрехта Дюрера опинилися в Харківському художньому музеї? І як їм вдалося залишитися в Харкові, незважаючи на Другу світову війну?
У 1805 році у власність Харківського університету надійшло 2477 графічних робіт, серед яких були й гравюри Альбрехта Дюрера. Колекцію, що належала російсько-німецькому історику й філософу Фрідріху Аделунгу, придбав засновник університету Василь Каразін.
Зібрання графіки, що призначалося для класів малювання університету, згодом і стало першою колекцією, з якої почалася історія Харківського художнього музею. Гравюри Дюрера – на дереві та металі – займали в ній центральне місце.
На початку Другої світової війни зібрання музею нараховувало близько 75 тисяч експонатів. Однак його не включили до плану евакуації, тому вдалося вивезти лише найцінніші експонати. Після війни у фондах музею залишилося лише 48 графічних аркушів.
2. У чому унікальність гравюр Дюрера, які покажуть на виставці?
Ці гравюри відносяться до різних періодів творчості майстра й виконані в різних техніках. Крім того, вони належать практично до всіх жанрів, у яких працював Дюрер.
3. На які п’ять робіт варто звернути особливу увагу?
По-перше, на два портрети: Ульріха Варнбюлера і Віллібальда Піркгеймера. З одного боку, це відбитки з високою якістю друку. З іншого – цікаві зразки портретів інтелектуалів того часу, добре знайомих майстру.
По-друге, на ранню і загадкову гравюру «Чотири відьми». Потім на «Мадонну з мавпою», поетичну роботу, символічні деталі якої, на перший погляд, здаються побутовими. І нарешті, на копію «Адама і Єви», створену Віріксом. Хоча ця гравюра, сповнена всілякими смислами, і не оригінал, вона – дуже точне відтворення роботи Дюрера
4. На виставці можна буде порівняти роботи Альбрехта Дюрера і Маркантоніо Раймонді. Яким чином Дюреру вдалося виграти у Раймонді перший в історії суд за авторське право?
Історію суду детально розказано у Джорджо Вазарі (в «Життєписах». –Прим. ред.). Хоча у ній міститься кілька недостовірних деталей, швидше за все, вона правдива. Згідно з Вазарі, Дюрер звернувся в синьйорію для того, щоб підтвердити свій привілей (копірайт того часу) на створені ним роботи. Однак цей привілей був не італійським, а імператорським (німецьким. – Прим. ред.). З цієї причини синьйорія вирішила, що Раймонді має право копіювати, але не має права ставити на свої гравюри монограму Дюрера.
Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.
Наталя Гузенко, авторка проекту
5. Які книжки варто почитати перед виставкою або після неї?
Про Дюрера так багато написано! Для мене базовою є монографія Ервіна Панофського, але на українську мову вона, на жаль, не перекладена. Із серйозних книжок про майстра варто почитати «Альбрехта Дюрера» Цецилії Генріхівни Нессельштраус. Можна сказати, що вона у спрощеному вигляді викладає Панофського.
Також видано щоденники й листи Дюрера, які неймовірно цікаво читати. До речі, в серії «Класичні пам’ятники теорії образотворчого мистецтва» написана добра передмова Нессельштраус. ЇЇ можна знайти за цим посиланням.
Дати: 12 квітня – 15 червня
Час: 10:30 – 17:30 (перевіряйте часи роботи у святкові дні на сайті музею)
Місце: Музей Ханенків
Сайт: khanenkomuseum.kiev.ua
