18.09 Маски часу: від Дада до Gucci
[vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1534779786728{padding-top: 20px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]Угучній осінньо-зимовій колекції Gucci Алессандро Мікеле «переказав вітання» як адептам поп-культури, так і знавцям історії мистецтва.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1536347849571{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”12170″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”12169″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1534779786728{padding-top: 20px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]Втім заради справедливості варто згадати, що перші подібні головні убори, поза всяким сумнівом більш стилізовані, були створені ще сто років тому Софі Тойбер-Арп, представницею течії Дада.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1534780009596{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”12176″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1534779776727{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
«Перший із напрямків, дадаїзм естетично не протистоїть життю, а проте рве на шматки всі поняття етики, культури й внутрішнього життя, що є лише одягом для слабких м’язів», – Ріхард Хюльзенбек, Маніфест Дада, 1918
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Поява дадаїстів – реакція митців на жахи Першої світової війни. Яким має бути мистецтво суспільства, здатного так нещадно і безглуздо знищувати людей? Чи можна продовжувати творити «прекрасне», немов не було нічого?[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1536347849571{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”12175″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”12174″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Дадаїсти відкидають традиційні західні арт-цінності й шукають натхнення у «примітивних» культурах, далеких від божевілля західного світу, експериментують з новими різновидами висловлювання в поезії, танці, ужитковому мистецтві, скульптурі, колажі, на театральній сцені і в моді.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1537281244981{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
«Новий художник протестує: він не переносить більше / символічних та ілюзіоністських копій з натури / він творить безпосередньо в камені, дереві, залізі, олові, на основі матеріалів, які можна повертати на всі боки […]», – Трістан Тцара, Маніфест Дада, 1918
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1537282334264{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”12173″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Софі Тойбер-Арп працює відразу в декількох напрямках. Один з них – театральні костюми.
Поштовхом для швейцарської художниці стали індіанські ляльки-качіна, які вона побачила в Цюріху.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1537281244981{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
«Мистецтво завжди вільне й звільняє об’єкт, до якого воно застосовується», – Жан Арп, La Biennale di Venezia, 1955
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1537282369558{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_video link=” https://youtu.be/gXwYkgQ0SHc” align=”center”][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Яким же чином ляльки потрапили до Швейцарії? Їх привіз сам Густав Юнг: космологію качіна він відкрив для себе під час візиту в резиденцію художників у Нью-Мексико.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1537281244981{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
Яскравих дерев’яних ляльок індіанці племені хопі створювали задля виховання уявлення про світ у своїх дітей. Ляльки уособлювали різних духів космосу і всього, з чим стикається людина.
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1537282406240{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”12172″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Юнг був вражений тим, як хопі у баченні життя змішали дійсність і сон, уяву й реальність, внутрішній і зовнішній світи. [/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536347697918{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.
Наталя Гузенко, авторка проекту[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1537282707611{padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Психіатр вирішив продемонструвати ляльок- качіна колегам у Клубі психології в Цюріху. Там працювала Еріка Шлегель, сестра Софі Тойбер-Арп, що й познайомила Софі з творіннями індіанців.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1537282416345{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”12171″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1537282463395{padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
«Дратувати публіку своєю екстравагантністю не було найменшим з наших задоволень», – Трістан Тцара, журнал Vanity Fair, 1922
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Тойбер-Арп, як і решту дадаїстів, спочатку мало цікавила космологічна складова.
Увагу художниці привернув екзотичний з європейської точки зору зовнішній вигляд ляльок. Костюми качіна Софі вдягала під час танцювальних вистав дадаїстів і позувала в них разом зі своєю сестрою Ерікою.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536347661323{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1536347597269{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”12168″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”12167″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1537282483141{padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
«Дада; скасування логіки, цього танцю імпотентів, нездатних творити», – Трістан Тцара, Маніфест Дада, 1918
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Згодом західні митці звернули увагу і на космологію качіна, а ляльки, як гідні представники цієї системи вірувань, увійшли до колекцій таких революціонерів від мистецтва та літератури, як Інший Гюго: що варто знати про ювеліра, який створив перші натільні скульптури[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row]
