Японець у Парижі. Дивовижний світ Фудзіти (II)

Повоєнні ревучі 1920-ті перетворили Париж у творчий вулкан і місто-свято.

Леонар Цугухару Фудзіта – активний учасник нескінчених вечірок й балів-маскарадів. І в ту саму пору він – відлюдник, що працює на самоті у своєму ательє. Тут кожний предмет мав своє місце, багатьма речами художник дорожив усе життя.

Мій інтер'єр, Цугухару Фудзіта, 1922
Фаянсові статуетки собак з ательє Фудзіти, автор невідомий
Лялька на стільці, Цугухару Фудзіта, 1920
Палітра, пензлі, пігменти та камінь для розтирання туші з ательє Фудзіти

Читайте першу частину статті: Японець у Парижі. Дивовижний світ Фудзіти

Фудзіта не шанував відвідувачів, він ревно ставився до своїх секретів. Приміром, до особливих білил, які використовував для створення тла і у картинах з оголеними жінками.

Жінка, що лежить. Юкі, Цугухару Фудзіта, 1923
Оголена в жовтому черевичку, Цугухару Фудзіта, 1928
Оголена, Цугухару Фудзіта, 1927

Ню – головний сюжет божевільних 20-х. У героїнь Фудзіти натуральні форми, і водночас їхні тіла здаються невагомими, мармуровими й начебто зітканими з хмаринок, адже художник практично відмовився від кольорів на користь відтінків білого.

Оголена, що лежить. Мадлен, Цугухару Фудзіта, 1931
Оголена, що лежить, Цугухару Фудзіта, 1922

Пристрасть до білого у Фудзіти була така величезна, що він навіть закохався у дівчину через особливу білизну її шкіри. Люсі Баду стала третьою дружиною велелюбного японця, його музою на ім’я Юкі (у перекладі з японської «сніг». – Прим. ред.). Вона надихнула художника на створення чудових картин з оголеною натурою.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!

Наталя Гузенко, авторка проекту

Панно "Великі композиції" та "Борці", Цугухару Фудзіта, 1928

Наприкінці 1920-х Фудзіта отримав замовлення на чималих розмірів панно для Дома Японії в університетському містечку Парижа. Два диптиха – «Великі композиції» та «Борці» – художник малював без загального ескізу, немов накладаючи вишукані лінії фігур на «грубе» тло. Ви зможете порахувати всі відтінки білого?

Стиль цих панно близький до маньєризму «Страшного суду» Мікеланджело. Джерелами натхнення для Фудзіти також були «Венера с дзеркалом» Дієго Веласкеса і «Поцілунок» Огюста Родена.

Венера з дзеркалом, Дієго Веласкес, 1647-1651, The National Gallery, Лондон
Страшний суд, Мікеланджело, 1537-1541, Сикстинська капела, Ватікан
Поцілунок, Огюст Роден, 1882, Музей Родена, Париж

Інші чотири панно, сповнені кольорами й світлом, абсолютно інакші у задумі. Фудзіта надихався творами з квітами та тваринами японського митця Іто Дзякутю.

Панно для паризького клубу "Об'єднаний союз", Цугухару Фудзіта, 1929
Панно для паризького клубу "Об'єднаний союз", Цугухару Фудзіта, 1929
Панно для паризького клубу "Об'єднаний союз", Цугухару Фудзіта, 1929
Півник та курка на фоні гортензій, Іто Дзякутю, XVIII століття

Відсилання до відомих робіт у Фудзіти мають неймовірно витончений вигляд.

У «Портреті хлопчика» за головним героєм висять картини з голландськими вітряками. Це натяк на «Портрет татка Тангі» Вінсента Ван Гога, чий персонаж сидить на тлі японських гравюр.

Портрет хлопчика, Цугухару Фудзіта, 1923
Портрет татка Тангі, Вінсент Ван Гог, 1887

Божевілля 1920-х закінчилося разом з крахом на американській біржі. На той час роботи Фудзіти стали продаватися гірше, а дружина Юкі пішла до його друга, поета й письменника Роберта Десноса. Художник залишив Париж зі своєю новою обраницею – Маді Дорман.

Попереду на нього чекали мандри Латинською Америкою, повернення до Японії, смерть Маді й одруження на Кимійо, життя в Азії. Свій спокій Фудзіта все ж знайшов у Франції, ставши громадянином цієї країни та прийнявши католицтво.

Портрет дівчинки з фіалкою, Цугухару Фудзіта, 1923
Дівчинка в каптурі, Цугухару Фудзіта, 1929
Дівчинка з кішкою, Цугухару Фудзіта, 1929
Дівчинка з косою, Цугухару Фудзіта, 1929

Проте у той паризький період, котрому й присвячена виставка у Музеї Майоля, Фудзіта про це ще не знав. Він упевнено й успішно представляв світу свій стиль, у тому числі й за допомогою автопортретів.

Говорять, що інші, хоч як намагалися вловити справжню натуру Фудзіти, не змогли цього зробити. Художник завжди показував лише те, що хотів показати, – стрижку «під горщик», вусики літерою М, круглі окуляри… Здається, що у своїх автопортретах він вивчає глядача більше, ніж розповідає про себе.

Портрет художника (автопортрет з котом), Цугухару Фудзіта, 1928

Часто на автопортретах Фудзіта зображував поруч із собою котів. Подібність тварин із художником його друзі вважали вражаючою. Оточуючі жартували з цієї особливості, гадаючи, що Фудзіта має такий вигляд, ніби сам вичікує мишу.

Глузливі європейці, на жаль, впустили найголовніше: в Японії коти символізують непокору, а ще оберігають душі своїх господарів від злих сил.

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com