Японець у Парижі. Дивовижний світ Фудзіти (І)

Cтрижка «під горщик», вусики літерою М, круглі окуляри – Леонар Цугухару Фудзіта, що з дитинства мріяв потрапити до Парижа, знав, як представити себе публіці у Місті Світла.

Автопортрет, Цугухару Фудзіта, 1924
Цугухару Фудзіта

«Я був молодим і гарним. Капелюх з леопарда наполовину приховував мого чорного чубчика, на шиї з-під ворота розстебнутого військового кітеля виглядало намисто з дорогоцінного каміння, до ременя пристебнута шкіряна сумка. Я гордо крокував вулицями, й жінки надсилали мені поцілунки здаля», – Леонар Цугухару Фудзіта

Маленький Будда, Цугухару Фудзіта, 1919

1913 року, коли Фудзіта прибув до Франції, живописці вже півстоліття були без тями від мистецтва Країни сонця, що сходить. Моне, Ван Гог, Мане, Ренуар – це лише кілька знаменитих художників, на чий стиль вплинула естетика японських гравюр укійо-е.

Влітку 1918 року на півдні Франції Фудзіта зустрівся із старіючим Ренуаром, який зізнався молодому художнику: «Мистецтво Японії цілком змінило моє бачення, так само, як і бачення Ван Гога та Гогена…»

Фудзіта отримав художню освіту в Школі образотворчих мистецтв Токіо і чудово розмовляв французькою. Він навмисно підкреслював свою «екзотичну» для Франції зовнішність і швидко став своїм на Монмартрі, епіцентрі творчого життя Парижа.

Саке, Цугухару Фудзіта, 1917
Поцілунок пташки, Цугухару Фудзіта, 1917

Роботи Пабло Пікассо, Амедео Модільяні, Осипа Цадкіна та Хаїма Сутіна приголомшили японця з класичною освітою. Однак вирішальним у творчій кар’єрі художника стало знайомство з роботами Анрі Руссо.

Відсутність планів, синтетичний підхід до живопису в автора наївного мистецтва зачарували Фудзіту і разом з тим нагадали йому про знайомі з дитинства японські гравюри.

Міст Гренель, Анрі Руссо, близько 1892

«Ніхто не присутній під час цієї болісної праці, пов’язаної з народженням. Йдеться про виявлення своєї особистості, яка відома тобі ще гірше, ніж постійна боротьба з чужими впливами. Я маю на увазі “пересадку”. Ця метафора ніколи ще не була такою наближеною до реальності. Всяка рослина, яку ми вириваємо з рідного ґрунту, аби пересадити у новий, до того, як вона починає приносити щедрі плоди, проходить через ці болючі часи, ці марні спроби адаптуватися…» – пояснював письменник Франсіс де Міомандр.

Фуздіта любив відвідувати Лувр. Його приводили у захват італійські примітивісти та стиль візантійських ікон. Він також уважно вивчав представлені у музеї античні скульптури і японські гравюри нісікі-е.

Три танцівниці, або Рондо, Цугухару Фудзіта, 1918
Мати та дитина, Цугухару Фудзіта, 1918
Жонглери, Цугухару Фудзіта, 1926
Жінка з дзеркалом, Цугухару Фудзіта, 1918

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!

Наталя Гузенко, авторка проекту

Пошуки свого стилю й Перша світова війна, що уповільнила паризьке життя, пригнічували художника. І раптом: «Я побачив, як осіннє сонце заливало похмурі стіни фортифікацій м’яким світлом. Це так нагадувало мою ситуацію, що я став “змагатися” зі своїм полотном до знемоги. Завершений твір сповнив мене захватом! Того дня я нарешті створив Свою картину».

Пейзаж в Малакоффі, Цугухару Фудзіта, 1918

Прості лінії візантійських ікон і японських гравюр, які Фудзіта часто малював китайською тушшю, стали однією з характерних рис стилю художника.

Його тло – кольорове, біле або вкрите золотом – завжди лаконічне. Чимало робіт мають вигляд наче колажі, данина кубізму й творчості Анрі Руссо. Видовжені обличчя й тіла неможна назвати ані чоловічими, ані жіночими, тонкі довгі пальці нагадують образи з картин італійських примітивістів…

У 1919 році Фудзіта показує свої «Містичні композиції», де йому, на думку критиків, вдалося поєднати вічне і минуще. Містичний бік релігії приваблював художника з дитинства, він міг годинами дивитися на храмові скульптури.

Кажуть, що, коли Осип Цадкін показав Фудзіті позолочену голову Будди у своєму ательє, японець впав в екстаз.

Мати та дитина, Цугухару Фудзіта, 1917
Розп'яття, Цугухару Фудзіта, близько 1920
Діва Марія і три дами, Цугухару Фудзіта, 1917

Цікаво, що багато спільного можна знайти у Фудзіти й Модільяні – друзів, що часто працювали разом. Обидва цікавились мистецтвом і магією Африки. В обличчях персонажів обох художників є й мигдалевидні очі, й ніс, позначений однією лінією, й крихітний рот.

«Фудзіта – той щасливий японець, якому вдалося перейняти в європейського живопису колорит і духовність, щоби підсилити ними естетику Сходу», – Фриц-Рене Вандерпул, журналіст

Три подруги, Цугухару Фудзита, 1918

Читайте другу частицу статті: Японець у Парижі. Дивовижний світ Фудзіти

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com