Дега. Танок. Малюнок. Частина III. Коні

Швидкість – пристрасне захоплення XIX століття. Художників, а слідом за ними фотографів та кінематографістів найбільше захоплювала дефрагментація рухів. Ідеальними для вивчення цього явища виявились танцівниці й коні.

«Спираючись на чотири копита, кінь ходить, наче на пуантах», – Поль Валері

Кінь (вид з лівого боку) та дві жінки, підготовчий нарис до полотна "Семіраміда, що будує Вавілон", Едгар Дега, близько 1860-1862

В одному зі своїх сонетів Дега описав коня «оголеного до нервів у своєму шовковому вбранні». Натхнений цим порівнянням, Валері вважав, що «жодна тварина не нагадує приму-балерину так, як розкішний породистий скакун».

Кінь, що скаче галопом, Едвард Мaйбрідж

Найзначнішими фотороботами того часу, присвяченими дефрагментації, були знамениті світлини Едварда Майбриджа та Етьєн-Жюля Маре 1870–80-х років.

Білий кінь з вершником, Етьєн-Жюль Маре, 1886

«Дега перевершував багатьох сучасних йому художників сміливістю та ясністю розуму. Так він одним з перших зрозумів, чим фотографія може бути корисною живописцю і в чому її не варто наслідувати», – Поль Валері

Ліворуч: Кінь на бульварі Делессер, Етьєн-Жюль Маре, близько 1892; праворуч: Танцівниця (Карлотта Замбеллі), Поль Надар, 1896-1898

Відомо, що Дега не лише були відомі світлини Майбриджа та Маре, він навіть використовував їх у своїх роботах, переймаючись точним відтворенням рухів.

«Фотографії Майбриджа висвітлили всі попередні помилки скульпторів та живописців, що прагнули відобразити різні ходи коней, – пише Валері. – Ми раптом побачили, як багато можна собі уявити».

Тут і далі скульптури Едгара Дега
Уривок з книжки «Дега. Танок. Малюнок»:

Дега знайшов у скаковому коні ту рідкісну тему, котра задовольняла всі вимоги його натури та його епохи. Де у сучасній дійсності знайдеш щось досконаліше, ніж ця прекрасна породиста тварина, що сполучає в собі реалізм і стиль, витонченість і стриманість? […]

Дега любив коней і розумівся на них до такої міри, що визнавав чесноти майстрів, абсолютно йому далеких, коли бачив у них добре написаного скакуна.

Два ескізи вершників, Едгар Дега, 1875-1877

Щодо балерин, то за приклад роботи з дефрагментацією можна навести «Танцівницю» з Карлоттою Замбеллі, німу короткометражку, яку в 1898-му, після дворічної праці, завершив Поль Надар.

«Сюжети сонетів Дега – це найчастіше танцівниці та породисті коні. Інакше кажучи, улюблені теми його малюнків і живопису», – Поль Валері

Танцівниця в четвертій позиції, Едгар Дега, близько 1878-1980
Танцівниця біля станка, Едгар Дега, близько 1872
Танцівниця, що сидить та приміряє пуанти, Едгар Дега, 1878
Уривок з книжки «Дега. Танок. Малюнок»:

Будь-який твір Дега серйозний. Хоч якими веселими чи навіть грайливими не здавалися б часом торкання його олівця, пастелі або мазки пензля, їхні рухи ніколи не бувають безконтрольними. У всьому відчувається воля автора.

Дега завжди вважав, що його лінія ще недостатньо точна. Він не волів домогтися ані красномовності, ані поезії живопису; він шукав лише істину в стилі й стиль в істині.

Малювання перетворилося для нього у пристрасть, дисципліну, набуло етичного й містичного сенсу, стало самоціллю, вищим інтересом, що витіснив усю решту, джерелом вічних і цілком конкретних проблем, які поглинули його цілковито.

Він хотів бути й дійсно став одним з майстрів, котрі спромоглися підвестися до певного роду універсальності.

Джентельмени на перегонах: перед стартом, Едгар Дега, 1862 (полотно было змінено художником у 1882 році)

Головна світлина: Танцівниця, що масажує собі ногу (фрагмент), Едгар Дега, 1881-1883

Вам сподобалася стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!

Наталя Гузенко, авторка проекту

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com