16.12 Дега. Танок. Малюнок. Частина I. Танцівниці
Книжці «Дега. Танок. Малюнок» судилося з’явитися лише через 20 років по смерті художника.
У розкішному фоліанті, виданому обмеженим накладом, знаменитий маршан Амбруаз Воллар розмістив 26 ілюстрацій майстра. А текст, сповнений особистих спостережень про життя й творчість Едгара Дега, написав його друг – письменник, поет і мислитель Поль Валері.
«Дега уособлював тип справжнього художника, напрочуд необізнаного в усьому, що у житті не може бути темою для творчості або безпосередньо слугувати їй», – Поль Валері
Видання, незаслужено забуте навіть у Франції, надихнуло кураторів Музею Орсе організувати виставку до 100-літніх роковин смерті Дега у такий спосіб, аби відвідувачі здійснили свою мандрівку у світ художника в компанії з його близьким другом.
Поруч із картинами, малюнками й скульптурами Дега у залах експозиції розміщені цитати з текстів Валері.
«Дега загалом небагато що любив, та найбільше не любив критику й теорії. Він неодноразово повторював, що музи ніколи не сперечаються, що вони увесь день працюють, а надвечір збираються разом і танцюють, але не розмовляють», – Поль Валері
«Чому би не сказати декілька слів про танок, коли вже йдеться про художника, що зображує танцівниць?» – Поль Валері
Для Дега танцівниці були об’єктом ретельного вивчення, за рахунок чого він міг найкраще відтворити найменші порухи людського тіла. Як пише Валері, процес малювання для художника був «чистісінькою прозою, що найправдивіше зображає кожне нове спостереження».
«На картинах Дега дивовижні підлоги. Часом він змальовує танцівницю так, немовби дивився на неї з чималої висоти, і вся її постать має проекцію на площині сцени, наче краб на пісочному березі. Такий підхід дає йому нову точку зору й цікаві комбінації», – Поль Валері
Уривок з книжки «Дега. Танок. Малюнок»:
Дега прагне не лише знайти єдино вірну лінію, що визначає фігуру. Він бере цю фігуру з життя: на вулиці, в опері, у модистки; він фіксує її у найхарактернішому для неї положенні у певний момент – і завжди в дії. І робить її гранично виразною.
Він намагався сполучати швидкоплинне враження й нескінченну роботу в майстерні; зусиллям волі закріпити й утримати цю мить.
«Зображувати мінливе й спонтанне – складне завдання. Дега прагнув вловити невловиме протягом всього свого життя», – куратори виставки
Художник то зображував відбиток структури форми у малюнку, користуючись лише кількома лініями, щоби показати намір тіла, то дозволяв кольору підкреслити імпульсивність й граційність тих, за ким спостерігав.
«Я не знаю мистецтва, котре мобілізує розум більше, ніж малювання», – Поль Валері
Уривок з книжки «Дега. Танок. Малюнок»:
Дега надзвичайно довго працює над малюнками. […]
Часом він підфарбовує ці своєрідні відбитки, підмальовує вугілля пастеллю: спідниці танцівниць на одному відбитку жовті, на другому бузкові й так далі. Але лінії, рух, поза лишаються основою і можуть бути розділеними та використаними також в інших комбінаціях.
Дега належить до тих художників, які відрізняють форму від кольору або матерії. Мені здається, він не наважився б писати відразу на полотні, без попередніх замальовок.
Дега був наче неперевершений вершник, що не довіряє коням.
Вам сподобалася стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!
Наталя Гузенко, авторка проекту
Головна світлина: Танцівниці в блакитному (фрагмент), Едгар Дега, 1893-1896
