12.01 Задля чого варто йти на виставку «Місто ХА»? Тетяна Соловей про харківський авангард, ентузіазм, героїв і тексти
У НХМУ відкрилася виставка «Місто ХА. Харків Авангардний: проект-дослідження». До розвідки запрошено усіх бажаючих.
Бездоганно лаконічна «Генеалогія Харківського авангарду» на початку експозиції може й не зачепити погляд, та його варто зупинити зусиллям волі. Це інфографіка творчості вихідців з Міста ХА, вибудована у хронологічному порядку.
Історичний ряд стартує з полтавсько-харківського повстання 1902 року й завершується початком війни на Сході України 2014-го.
Інфографіка імен і арт-подій іде вище лінії історії. Знаки й дати можна з’єднувати та читати як текст – зліва направо, знизу вгору й навпаки, спостерігаючи діалог пульсу історії та творчої активності.
90-ті мають кумедний вигляд: схоже на те, що головною подією було відкриття культового гуртового ринку «Барабашове», звідки країна отримувала речі у спортивному стилі з поліестеру – тепер їх цитують провідні бренди паризьких подіумів.
Сучасні 2000-ні за кількістю наданих для української арт-сцени талантів – від Павла Макова й Віктора Сидоренка до Артема Волокітіна та Аліни Клейтман – співставні з добою авангарду 1930-х.
Класичний авангард початку ХХ століття найефектніше виглядає на прикладах, що демонструють, як естетика перетворювала побут і простір.
Такий прикладний настрій пасує образу Міста ХА, наукової столиці «будетлян», населеної елітою хоча й мрійливою, а проте діяльною. До слова, автор терміну Велимир Хлєбников у 1910-х роках часто гостював на дачі родини Синякових, яку називали «харківським Коктебелем».
На фотографії промотрибуни Василя Єрмилова з виставки 1927 року, присвяченої 10-літтю Жовтневої революції, є й супрематистські фігури, й геометрія, й діалог з простором – все це має вигляд догоджання часу і смаку.
Від порівняння промоконструкцій столітньої давнини й сьогоденних (приміром, столичних ярмаркових містечок на новорічні й різдвяні свята) стає прикро за сучасників.
Коли хтось не зауважив військовий акцент у «Генеалогії», побачить його в експозиції. Поруч з ескізами костюмів Георгія Цапки й коробки цигарок «Українка» Василя Єрмилова 30-х років – постери на тему зруйнованого в часи Другої світової Донбасу того ж Єрмилова.
Сусідство війни й миру проходить непомітним, як і тепер: десь копають окопи, а десь – котлован під фундамент нового клубу.
Поруч роботи Аліни Клейтман «Вибір» 2017 року – відеоарту з голеною ногою і текстом про істеричне бажання жіночого щастя – кінетична інсталяція Романа Мініна «Схід»: китайський ієрогліф у техніці рекламного білборда, що «перегортається» на жовто-чорну сигнальну лінію небезпеки. Така собі нескінченна стрічка Мебіуса Міста ХА.
«Харків праворуч схожий на Шекспіра (він також із Харкова)» // «Не всім, напевне, відомо, що саме у Харкові, на Холодній горі, розіпнули Христа. Звідси й однакові початкові літери імен колишньої столиці УРСР та великомученика», – цитати з трактату Вагрича Бахчаняна 1974 року привносять здорову іронію до теми краєзнавчого ентузіазму, без якого виставку-присвяту Місту ХА не зібрати.
Спокуса перетворити Харків на андеграундну столицю півдня СРСР велика.
От і фотодокази місцевих ікон – портрет молодого бунтівника Едічки Лимонова (тоді ще Савенка) й хроніки неприглядних міських реалій всесвітньо відомого українського фотографа Бориса Михайлова.
Таке враження, що куратори Тетяна Тумасян та Сергій Братков звертаються до глядачів виставки безперестанку – чи то з важливими запитаннями, чи то з жартами на свою адресу – і примушують зі спостерігача перетворитися на читача.
Читати тут можна не лише підписи, але й власне експонати: слів і текстів у роботах дуже багато.
Так відкривається інша перспектива. Саме тому роботи Гамлета Зиньковського у сусідній залі здаються продовженням шекспірівської лінії, а його замальовки з підписами (перевернутий пісуар Дюшана називається «Не фонтан») – трагікомедіями про повну відсутність смислу.
Світлини статті: ©НХМУ та ©Тетяна Соловей
Вам сподобалася стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!
Наталя Гузенко, авторка проекту
