Та все ж чи глибокі ваші знання чи ні, прийдете ви до МДМ з конкретною метою або просто поблукати залами у пошуках натхнення, комод Андре Грульта примусить звернути на себе увагу.

Серед інших предметів інтер’єру в Музеї він – як архетипова Венера пізнього палеоліту, оголена у «Турецькій лазні» Енгра, барельєф індійського храму та мешканка будинку розпусти на картинах Тулуз-Лотрека.

Він такий принадливий, що до його «шкіри» хочеться торкнутися, провести рукою вигином «талії»… Його «голизна» переможна, звільнена від тисячолітнього осуду. На дворі – «божевільні роки» (с фр. – années folles) другого десятиліття ХХ століття, й жінки стають такими вільними, якими вони, либонь, не були з часів матріархату.

Цікаво, що за рік до появи комоду, у 1924-му, Ман Рей зробив свою знамениту світлину «Скрипка Енгра» з оголеною Кікі де Монпарнас, «одягненою» лише в тюрбан та сережки. Контури її тіла, знятого зі спини, нагадують вигини скрипки, а на спині зображені ефи – резонаторні отвори. А у вересні 1925-го, саме під час Всесвітньої виставки, що підбурила цікавість до мистецтва екзотичних країн (й Африки зокрема), до Парижу прибула Джозефіна Бейкер, чиї «еротичні танці» одразу ж підкорили публіку.

Комод – предмет меблів у «Спальні мадам», над якою працював Андре Грульт. Це приміщення в павільйоні Товариства художників-декораторів на Марі Лорансен, «ніжну подругу» своєї дружини Ніколь і художницю, чиї картини з елементами кубізму були тоді на вершині моди в Парижі.

Читайте також: Ніжні зв’язки Марі Лорансен (I)

На відео МДМ історію свого створення комод «розповідає» від першої особи.

«Своїм існуванням я завдячую Товариству художників-декораторів.

До Всесвітньої виставки 1925 року вони вирішили представити павільйон під назвою “Французьке посольство” й доручили декоратору Андре Грульту створити “Спальню мадам”.

 Він і створив мене, комод, що відображає смаки свого часу й вважається знаковим до сьогодні. Мої попередники винайдені у XVIII столітті: у численних висувних шухлядках дами могли легко розміщувати свої “скарби”.

За “зросту” лише один метр п’ятдесят сантиметрів я незвичний насамперед грою вигнутих та угнутих ліній, характерних для стиля часів Реставрації.

Мої вигини ви напевне порівняєте з вигинами жіночого тіла – і будете абсолютно праві. Сам Грульт стверджував, що зробив мої форми “звабливими до неподобства”. Лише погляньте, як опорядження з риб’ячої шкіри у вигляді променів підкреслює мої пластичні лінії, позначаючи “живіт” і “груди”.

 Очевидно натхнений цими формами, мій творець використав найблагородніші матеріали: бук, червоне дерево, слонову кістку і риб’ячу шкіру.

 Я й надалі не припиняв надихати.

1987 року дизайнер Марк Ньюсон створив комод під назвою “Стручок із шухлядами” (Pod of Drawers). Його вигини, вкриті листами алюмінію й підкреслені заклепками, нагадують шрами або шви, грубо зшиті нитками, – спосіб, що викликає збентеження у грі з антропоморфізмом. Форми “Стручка” нагадують мої, тому я й мій “родич” живемо разом у Музеї декоративного мистецтва.

 Серед десятьох останніх створених Ньюсоном екземплярів “Стручок” першим опинився в музеї, тоді як решта були розкуплені колекціонерами, котрі згодом виставили їх на загальний огляд. Без сумніву, зі «скромності».

Гадаю, що сьогодні «Стручок із шухлядами» Марка Ньюсона, створений у 1987 році, відомий набагато більше, ніж його французький прародич. Нещодавно, 7 червня 2017 року, «Стручок» був проданий на аукціоні Christie’s за 763 500 доларів.

Через півстоліття спокуслива, чуттєва, ніжно-пудрового кольору «секс-бомба» Грульта вибухнула й перетворилася у розшматовану, блискучу, зашиту в броню версію самої себе. О часи!

В статті використувані фотографії з сайтів lesartsdecoratifs.fr та marc-newson.com.