Бажаєте бути завжди в курсі нових публікацій на сайті? Підпишіться на розсилку – і Муза відвідуватиме вас щотижня.
Носити безліч кілець на пальцях – ось що подобалося людям доби Ренесансу. Звичайно ж, тим із них, хто міг собі це дозволити. Часом вони так захоплювалися, що нанизували прикраси навіть на середні фаланги пальців.
Каблучки-печатки з родинним гербом, каблучки в пам’ять про смерть, каблучки-сонячні годинники, перстні з різноманітними камінцями, обручки до заручин із діамантами (до слова, вони з’явилися лише в XV столітті, коли ювеліри навчилися огранювати діаманти) – ювелірна ноша була нелегкою.
На лекції Школи Van Cleef & Arpels, присвяченій коштовностям Відродження, особливу зацікавленість у мене викликав портрет мадам де Канапль, фрейліни при дворі Франциска I. Картину написав уславлений королівський портретист Жан Клуе, що свідчить про високий статус цієї пані.
Від пальців мадам де Канапль (у дівоцтві Марі д’Ассіньї), прикрашених каблучками, не відірвати погляду. Адже кожному з пальчиків дісталася прикраса – за винятком середніх. Хм… Цікаво, що таке носіння перстнів можна зустріти й на інших портретах тієї доби. У чому ж причина?
Лектори стверджують, що вже тоді показувати середній палець будь-кому вважалося брутальною образою, а значить і прикрашати його каблучкою, яка свідчить про багатство і статус, було немислимим.
Ото вже часи! Ото звичаї! 😉
На головній світлині: Портрет мадам де Канапль (фрагмент), Жан Клуе, бл. 1525, Scottish National Gallery, Единбург
Цей сайт використовує файли кукіз.
Більше інформації
