У зелений символічно «пофарбували» швидкоплинну юність, красу, що зникає, минущий любовний запал і невиправдану надію. «Зазеленіли» традиційно жовті брехня і зрада, а також люди й професії, які в суспільстві вважали маргінальними: кати, божевільні, повії і (хто б міг подумати!) циркачі з музикантами. 

Мішель Пастуро зазначає, що зелені панчохи, які символізують жінок, що заробляють на життя своїм тілом, можна бачити й століття потому – в роботах таких художників, як Анрі Тулуз-Лотрек, Анрі Матісс або Егон Шиле.

Заздрість, один із семи смертних гріхів, нерідко називали зеленою (що й закріпилося в багатьох європейських мовах), утім в образотворчому мистецтві цей колір дістався жадібності. Тож не дивно, що з часом він став кольором грошей. Але зовсім не банкнот, як ви могли б подумати.

Зелений ковпак, пояснює Мішель Пастуро, в Європі були зобов’язані носити злісні боржники й банкрути. Можливо, припускає історик, вибір цього кольору означав, що лише божевільні могли вдаватися до грошової авантюри, а можливо, він вказував на те, що й для таких людей була надія.

Хоч як би там було, Фортуну в грошових справах стали зображати в зеленому, тканинами цього ж кольору накривали свої рундуки й столи лихварі та банкіри.

У XVI столітті, тобто вже в Ранній Новий час, зелене сукно з’явилося на ігрових столах Венеції. Та й дійсно, що може бути більш непередбачуваним, аніж азартна гра на гроші ?! Якщо вже й робити ставки на удачу, то на зеленому!

Читайте також: До Вермеєра. Сабіна фон Спранг про прабатьків жанрового живопису