Наша героїня, вдягнена за останньою модою, буквально засліплює глядача білизною свого атласного ліфа. Підперши бік рукою, вона, з пихатою усмішкою, приймає визнання залицяльника. Водночас, захоплена читанням, вона навіть не звертає уваги на те, що відбувається поруч із нею: ані на свою собачку (до слова, символ достатку), ані на прачок, які перуть білизну. Перебуваючи в одному просторі з рештою персонажів картини, вона існує в іншій реальності.

У своєму полотні Гойя засуджує соціальний устрій сучасної йому Іспанії: поки одні насолоджуються життям, інші змушені важко заробляти собі на хліб.

Читайте також: Любовні листи в живописі: Жан-Оноре Фрагонар

Служницю, що відкриває парасольку в сонячний полудень, художник пише не так деталізовано, як її господиню, а прачок і зовсім перетворює на безликі фігури, накреслені грубими мазками. Адже саме так і ставилися до бідних жінок, яких до того ж зневажали за те, що вони змушено підробляти проституцією. До речі, цей «грубий» підхід пізніше перейняв Едгар Дега, великий шанувальник Гойї.

Отже, як бачите, в історії нашого любовного листа немає ані чуттєвості, ані пристрасті, а записка – всього лише символ дозвільних розваг багатіїв, які залишаються байдужими до тягот незаможних.

Торкнувшися теми «Лист, або Дівчата» Гойї, не можна оминути другу частину назви картини. І тут на нас чекає чи не детективна історія.

Справа от у чому. Довший час вважалося, що «Лист, або Дівчата» є частиною диптиху, де друга частина – полотно «Час, або Старі».

Ці роботи завжди виставлялися разом. «Час, або Старі» – ще одна сатира Гойї, яка висміює марнославство підстаркуватих красунь, що швидше нагадують трупи, але при цьому відмовляються подивитися правді у вічі. Кронос, бог часу, вже розправив крила за їхніми спинами, але «красуні» його не помічають: одна розглядає власне зображення в кулоні, а інша показує книгу з назвою «Як справи?».

Дорогоцінна стріла у волоссі героїні в білому вже зустрічалася на написаному Гойєю портреті королеви Іспанії Марії Луїзи Пармскої (1800). На момент створення «Часу, або Старих» Піренейські війни були в розпалі, отже виходить, художник натякав на можливе зникнення іспанської монархії.

Гойя написав «Старих» раніше, ніж «Дівчат», але такий хронологічний порядок диптиха не бентежив мистецтвознавців, поки… Поки у 2008 році під час мультиспектрального аналізу «Старих» не виявилося, що в середині XIX століття хтось збільшив розмір полотна з 159×105 см до 181×125 см. Невідомий дописав нижню частину і додав крила Кроносу, що зробило «Старих» ідентичними за висотою й шириною «Дівчатам».

Варто додати, що другі назви, на відміну від початкових «Листа» і «Часу», не були вигадані самим Гойєю. Кому і навіщо знадобилося перетворити дві окремі картини в диптих, до цієї пори залишається загадкою. Сподіваймося, що в майбутньому на нас чекає розгадка й цієї таємниці!

Читайте також: Любовні листи в живописі: Ян Вермеєр