Тетяна Рашевська, яку французька преса називає «російською дівчиною», народилася 1887 року в Києві в заможній єврейській родині. З Києва вона переїхала до Москви, а потім до Парижа, де закохалася в Соломона Марбе, медика з Інституту Пастера. Марбе викладав Рашевській, студентці медичного факультету, французьку мову. Їхня історія кохання, судячи з усього, була нещасливою, бо в листопаді 1910 року Марбе знайшов Тетяну повішеною в її кімнаті.

За наполяганням Марбе родина дівчини купила «Поцілунок» у його знайомого, тоді ще маловідомого румунського учня Родена, – Костянтина Бранкузі. Скульптура, створена в 1909 році, з’явилася на надгробку Тетяни за рік після її смерті, навесні 1911-го. Саме цей факт допоміг Гийому Дюамелю і шести українським спадкоємцям виграти справу: 11 грудня 2020 року апеляційний суд Парижа ухвалив, що статуя і надгробок не є одним цілим, тому з «Поцілунком» місто може розпрощатися.

Утім, із 2017 року скульптуру, помилуватися якою довгий час приходили шанувальники творчості Бранкузі, хоч і залишили на місці, але сховали в дерев’яний короб. «Поцілунок» на цвинтарі Монпарнас не єдиний, але з усіх вважається найбільшим. Сьогодні на арт-аукціонах роботи Бранкузі коштують десятки мільйонів євро, а «Поцілунок» оцінюють у 40–50 млн євро.

Французька влада не здається, адже статуя, що визнана національним надбанням, не повинна залишити територію країни. А значить, французька держава може стати першим покупцем «Поцілунку».

Читайте також: Браво, Хана Орлова! Про те, як скульптор, народжена в Україні, підкорила Париж

Відвідайте ательє Костянтина Бранкузі в Центрі Помпіду.