Бажаєте бути завжди в курсі нових публікацій на сайті? Підпишіться на розсилку – і Муза відвідуватиме вас щотижня.
Авжеж, ви здогадуєтеся, що Франтішек Купка навряд чи навчатиме нас правилам макіяжу. А втім його картини повідають про те, чому на початку ХХ століття зображувати жінок, що фарбують вуста, означало бути сучасним художником, який тримає руку на пульсі.
«Помади» увійшли в серію робіт, яку Купка, влаштувавшись у Парижі, присвятив жіголеттам – дівчатам, що прогулюються вечірніми паризькими вулицями в пошуках щедрих кавалерів.
Порядні пані першого десятиліття ХХ століття майже не користувалися декоративною косметикою, а червона помада й поготів уважалася атрибутом повій, утриманок та актрис. Одна з них, Сара Бернар, відіграла вирішальну роль у подальшій долі помад. Актриса не тільки з’являлася з нафарбованими губами на публіці, але навіть наносила помаду, не ховаючись від сторонніх очей.
Прикутих до Бернар поглядів вистачало. Адже доглядом за собою жінки займалися у своїх дортуарах, тому дотики помади до губ виглядали зухвало й збурювали в чоловічих серцях неабиякі пристрасті.
Велике майбутнє маленької помади в 1870 році розгледіли далекоглядні власники косметичної марки Guerlain. Майстри бренду надали помаді циліндричної форми й помістили в тюбик з механізмом, що дозволяє її піднімати та опускати. Таким чином нанесення помади значно спростилося, і тепер її можна було носити із собою всюди.
Акторки німого кіно, чий макіяж був легшим і природнішим, ніж в актрис театру, також допомогли помаді вийти з півсвіту. Вплинуло на використання косметики й електричне освітлення, що з’явилося у великих містах: при яскравому світлі ліхтарів нафарбовані обличчя виглядали виразніше.
Саме освітленими центральними вулицями Парижа (не дарма ж його нарекли «Містом світла»!) і прогулювалися жіголетти з підведеними очима та червоними вустами. З кінця ХIX століття червона помада стає символом вільної жінки, а на початку 1910-х її беруть на озброєння навіть суфражистки.
Для Купки та його колег жіголетти, так само як танцівниці й актриси, були важливими персонажами на сцені міста, що змінювалося. Адже місце сучасних художників – там, де життя вирує!
Своїми героїнями Купка не захоплювався, але й не засуджував їх, а лише прагнув передати мить, що вислизає.
Купка писав жіголетт у свій фовістсько-експресіоністській період, коли основне місце в його все іще фігуративних роботах посідав колір. Червона помада на його картинах – не тільки головна героїня (адже саме її ми бачим першою), а до того ж інструмент, що наносить фарбу на губи, як пензель художника накладає мазки на полотно.
Модель немов зникає, а на перший план виходять фактура, мазки пензлем і полотно, які визначають наперед абстрактні роботи Купки», – пишуть про картину «Помада №2. Неділя» хранителі Художнього музею в Страсбурзі.
Справді, мине лише рік, і Купка напише картину «Клавіші піаніно. Озеро», в якій поєднає фігуративні й абстрактні елементи. Ця робота вважається поворотною для художника, який у подальшому став абстракціоністом. Але ж тепер ми знаємо, що розгледіти його творчі пошуки можна було ще в «Помадах». Отож фарбувати губи треба так, щоб увійти в історію. Романтичну, еротичну або … історію мистецтва.
Цей сайт використовує файли кукіз.
Більше інформації
