З роботою в Норвегії Моне не щастило від початку. Через негоду він дістався до Крістіанії пізніше, ніж розраховував, потім довго шукав підходящі місця для мотивів у околицях столиці. До того ж норвезькі шанувальники живописця прагнули влаштувати йому теплий прийом і надати світські почесті, від яких художник тікав як від вогню. Нарешті Моне дістався села Сандвіка, поруч із яким і оселився – на «фермі для художників» на хуторі Бьорнгаард. Однак то сніг виявлявся занадто сліпучим, і тоді працювати можна було лише в похмурі дні, то, навпаки, стояв такий густий туман, що нічого не було видно.

До того ж художник не вмів пересуватися на лижах, а лише ходив прокладеними упряжами маршрутами, тобто просто не мав можливості дістатися до тих місць, які хотів написати. Зрештою, Моне з Жаком Ошеде лопатами розчистили доріжки, і художник зміг узятися за справу.

Читайте також: Від відчаю до визнання. Як Клоду Моне вдалося стати успішним митцем

Моне приїхав до Норвегії на початку лютого, проте перші згадки про роботу з’являються в його листах додому лише ближче до кінця місяця. У березні виникає ще одна проблема – сніг почав танути, змінюючись буквально на очах.

Моне не здається. Він вражений снігом. А ще з’єднує, здавалося б, непоєднуване – Норвегію та Японію. Закоханий в японські гравюри художник бачить у норвезькому селі Сандвіка японське, у мості через річку – японський місток, а в горі Колсас – засніжену Фудзі.

До своєї найбільшої радості Моне дістається й до моря.

Французькі імпресіоністи додавали сніг до своїх пейзажів за допомогою мазків або крапок поверх землі, дерев або дахів будинків, що проглядали через цей шар. Щільні ж норвезькі сніги вимагали інших прийомів. Але як написати сніг, що здається сліпуче білим? Моне шукає способи і розуміє, що неможливо зобразити сніг… білосніжним.

Отже, Клод Моне винаходить свою техніку зображення снігу.

За два місяці по прибутті до Норвегії Моне вирушив у зворотній шлях із 28 готовими роботами. У листі до свого галериста Поля Дюран-Рюеля він скромно повідомив, що «не так вже й незадоволений своїми картинами».

У Парижі норвезькі полотна, виставлені разом із серією, присвяченою Руанському собору, у баченні критиків поступаються останнім. Але не в баченні Моне, який дуже цінував свої снігові роботи.

Читайте також: Захисник імпресіоністів. Як арт-дилер Поль Дюран-Рюель змінив історію мистецтва