Неприбране ліжко, Ежен Делакруа

У ліжку з Делакруа. Що нового запропонував художник, зобразивши зім’яті простирадла?

Моєму здивуванню не було меж, коли я вперше побачила акварель «Неприбране ліжко» на виставці Ежена Делакруа в Луврі два роки тому. Чи це той самий великий французький художник, який написав «Свободу, що веде народ»? Або не менш масштабні і вражаючі «Човен Данте», «Різанину на Хіосі» і «Смерть Сарданапала»?

Смерть Сарданапала, Ежен Делакруа
Смерть Сарданапала, 1827, Ежен Делакруа, Musée du Louvre, Париж

Втім, на останньому полотні вже присутнє ліжко, яке, до речі, називають одним із найвідоміших в історії мистецтва. Причина зрозуміла: опочивальня ассирійського царя Сарданапала – місце драматичних подій. Перед тим, як вкоротити собі віку, цар, лежачи на ложі, спостерігає за вбивством своїх слуг, наложниць і навіть улюбленого коня.

Що ж змусило Делакруа написати картину, яку кожен із нас бачить вранці, – неприбране ліжко? На думку Аніки Рейнеке та Анни Рол, авторів наукової статті «Порядок і хаос: ліжко як простір живопису і матеріальності текстилю», Делакруа був не єдиним живописцем, хто зацікавився подібним сюжетом у першій половині XIX століття.

Неприбране ліжко, Адольф Менцель
Неприбране ліжко, 1845, Адольф Менцель, Staatliche Museen, Берлін
Спальня: порожне ліжко ліжко, Вільям Тернер
Спальня: порожне ліжко ліжко, 1827, Вільям Тернер, Tate, Лондон

Йому й таким художникам, як Адольф Менцель і Вільям Тернер, були цікаві смисли, що несе в собі постільна білизна – «хаотична й однотонна». Ліжко для них перестало бути просто реквізитом.

Простирадла малюють в уяві людське тіло, стають автономним сюжетом. Їхні складки з’явилися не тому, що так захотів художник, а тому що такими їх ``написало`` життя. Їхній безформний хаос цінний сам по собі», – Аніка Рейнеке і Анна Рол

Неприбране ліжко, в якому відсутня людина, перетворилося на «алегорію людяності» й об’єднало в собі обидві течії своєї доби: романтизм і реалізм. Поза тим, що саме ліжко дуже реалістичне, ми вільні уявити собі, що ж саме відбувалося в ньому до того, як воно спорожніло.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Адже якщо замислитись, то в постелях відбувається багато важливих подій: у них люди займаються любов’ю, народжуються, сплять, читають, їдять, хворіють і помирають. Наші ліжка наповнені життям, а значить – гідні місця в історії мистецтва. Що й довели художники XX століття – скажімо, Роберт Раушенберг або Трейсі Емін, які перетворили ліжко на об’єкт мистецтва.

Моє ліжко, Трейсі Емін
Моє ліжко, 1998, Трейсі Емін, приватна колекція
Ліжко, Роберт Раушенберг
Ліжко, 1955, Роберт Раушенберг, Museum of Modern Art, Нью-Йорк

Та повернімося в XIX століття до Делакруа.

Кажуть, що якось французький письменник, актор і режисер Саша Гітрі намірявся купити «Неприбране ліжко» на аукціоні, але один із друзів йому відрадив. Усі попередні власники акварелі хотіли позбутися її якомога швидше.

Неприбране ліжко, Ежен Делакруа
Неприбране ліжко, бл. 1824-1828, Ежен Делакруа, Musée du Louvre, Париж

Причина? Нібито Делакруа написав у складках простирадл обличчя Медузи. Тільки-но власник картини його помічав, він більше не міг бачити нічого іншого, його насолода перетворювалася на ману.

Ви вже роздивилися Медузу? Добре, що сьогодні ця акварель зберігається в Луврі й нашому спокою ніщо не загрожує.

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com

Засновниця проєкту Amuse A Muse