Дивовижний рік. Про час, коли Дега-художник перетворився на Дега-фотографа

26.06 Дивовижний рік. Про час, коли Дега-художник перетворився на Дега-фотографа

Posted at 11:52h in Фотографія by Наталья Гузенко

Коні, що скачуть, і танцівниці, що пурхають, — про інтерес Едгара Дега до фотографії, яка дозволяє відобразити дефрагментацію рухів, вам уже відомо.

Читайте також: Дега. Танок. Малюнок. Частина III. Коні

Як справедливо зазначав Поль Валері, «Дега перевершував багатьох художників-сучасників сміливістю і ясністю розуму. Так, він одним із перших зрозумів, чим фотографія може бути корисною живописцю і в чому її не варто наслідувати».

Але чи вам відомо, що художник, «відклавши пензлі», цілий рік присвятив фотографуванню?

У ці дні Дега повністю віддається своїй новій пристрасті — фотографії», — написав один із друзів художника восени 1895 року

Автопортрет, Едгар Дега, — Автопортрет, 1895-1896, Едгар Дега, Bibliothèque nationale de France, Париж

Не секрет, що багато художників тієї доби, створюючи свої полотна, використовували фотографії. Згадаймо, наприклад, П’єра Боннара, що знімав власну дружину Марту.

Однак Дега, який захопився фотографуванням у період із 1895 по 1896 рік, прагнув відобразити свій особливий погляд на сюжет: чи то був він сам, чи близькі та знайомі йому люди (серед яких Ренуар і Метерлінк), чи натурниці (Дега фотографував сестер Леролль, моделей Ренуара) або танцівниці під час розминки.

Портрет Анрі Леролля з дочками Івонною та Христиною, Едгар Дега — Портрет Анрі Леролля з дочками Івонною та Христиною, 1895 - 1896, Едгар Дега, Musée d’Orsay, Париж

Івонна та Христина Леролль за фортепіано, Огюст Ренуар — Івонна та Христина Леролль за фортепіано, 1897, Огюст Ренуар, Musée de l'Orangerie, Париж

Едгар Дега з Христиною та Івонною Леролль, Едгар Дега — Автопортрет Едгара Дега з Христиною й Івонною Леролль, 1895-1896, Едгар Дега

Огюст Ренуар та Стефан Малларме, Едгар Дега — Огюст Ренуар та Стефан Малларме, 1895, Эдгар Дега © Yvan Bourhis

Нерідко дружні вечірки за участі Дега перетворювалися на сеанси фотографування, а гості — на моделей, яких художник просив стати у ті чи інші пози.

Ось, що згадує друг живописця Даніель Алеві у своєму щоденнику: «Він носився з одного кутка зали в інший. Обличчя його світилося від неосяжного щастя. Об одинадцятій годині всі пішли додому. Дега, який смішив дівчат, що його оточували, ніс свій фотоапарат гордий, наче дитина, яка несе свою рушницю».

Танцівниця кордебалету, Едгар Дега — Танцівниця кордебалету, бл. 1896, Едгар Дега, Bibliothèque nationale de France, Париж

Танцівниця кордебалету, Эдгар Дега — Танцівниця кордебалету, бл. 1896, Едгар Дега, Bibliothèque nationale de France, Париж

Художник віддавав перевагу зйомкам за штучного освітлення, часто створюючи у своїх роботах містичну атмосферу, буквально «напускаючи туману» навколо персонажів, які немов би ступали у світло з темряви. Мистецтвознавці пояснюють це тогочасним захопленням Дега поезією символістів і скульптурами Альберта Бартоломе.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Цікаво, що натурниць і танцівниць він просив приймати ті самі пози, що й на своїх полотнах. Розглядаючи ці світлини, помічаєш, яким саме жестам і позам художник надавав особливого значення.