11.01 Хвилина з Музою. Про те, як жовтий став жіночим кольором у Стародавньому Римі
Радість, родючість, щастя й процвітання – ось із чим давні римляни ототожнювали жовтий. Чому сталося так, що вбрання цього кольору стали носити лише жінки?
Пояснення знайшлися у новій книзі «Жовтий» Мішеля Пастуро. Виявляється, у період Республіки (509–27 роки до н. е.) під час шлюбної церемонії у жовтий вдягали обох молодят, і навіть зал, до якого вони заходили разом, був пофарбований у жовтий або оббитий тканинами цього кольору. Пізніше у жовте вбиралися лише наречені. А на початку нашої ери жовтий став асоціюватися із заміжніми жінками.
Матрони часто носили жовті столи – довгі туніки із складками. Цікаво, що у багатьох римських будинках, де ложа вкривали тканинами й подушками, для «жіночих» місць вибирали саме жовті матеріали.
Пофарбовані за допомогою шафрану тканини виглядали розкішно й відрізнялися особливим блиском і яскравістю. Економ-варіанти припускали дешевші барвники: резеду, сафлор або бобові рослини. Отримані за їхньої допомоги відтінки були менш насиченими.
Проте, атрибутом заміжньої жінки у Римі вважалися всі відтінки жовтого. До слова, служительки культу Діани (Артеміди у Стародавній Греції), богині жіночої цнотливості й родючості, що дає щастя в сімейному житті й допомагає породіллям, теж одягалися у жовтий.
За вищеописаних позитивних характеристик жовтого тим дивніше видається факт, що по падінні Римської імперії у християнському світі цей колір виявився серед «нелюбих» і уособлював зраду й хвороби.
Втім, про це неймовірне перетворення розповість вже інша стаття.
Менада (фрагмент), I ст. н.є., фреска з Будинку Навільо в Помпеях, Museo Archeologico Nazionale di Napoli, Неаполь
