Матрони часто носили жовті столи – довгі туніки із складками. Цікаво, що у багатьох римських будинках, де ложа вкривали тканинами й подушками, для «жіночих» місць вибирали саме жовті матеріали.

Пофарбовані за допомогою шафрану тканини виглядали розкішно й відрізнялися особливим блиском і яскравістю. Економ-варіанти припускали дешевші барвники: резеду, сафлор або бобові рослини. Отримані за їхньої допомоги відтінки були менш насиченими.

Проте, атрибутом заміжньої жінки у Римі вважалися всі відтінки жовтого. До слова, служительки культу Діани (Артеміди у Стародавній Греції), богині жіночої цнотливості й родючості, що дає щастя в сімейному житті й допомагає породіллям, теж одягалися у жовтий.

За вищеописаних позитивних характеристик жовтого тим дивніше видається факт, що по падінні Римської імперії у християнському світі цей колір виявився серед «нелюбих» і уособлював зраду й хвороби.

Втім, про це неймовірне перетворення розповість вже інша стаття.

Читайте також: Хвилина з Музою. Про що розкажуть золотий та жовтий на фресці «Поцілунок Юди» Джотто?

Менада (фрагмент), I ст. н.є., фреска з Будинку Навільо в Помпеях, Museo Archeologico Nazionale di Napoli, Неаполь