Параска Плитка-Горицвіт в «Арсеналі». П’ять запитань до Катерини Радченко, кураторки виставки

До 19 січня 2020 року в культурному комплексі «Мистецький Арсенал» у Києві проходить виставка «Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації». Про гуцульську художницю, фольклористку, етнографку, філософиню та фотографку, котру не зламали радянські табори, Amuse A Muse запитали у кураторки виставки Катерини Радченко.

1. Як ви познайомилися з роботами Параски Плитки-Горицвіт?

Декілька років тому в мережі почали «гуляти» цікаві фотографії та з’явилася інформація про знайдений фотоархів Параски Плитки-Горицвіт. Згодом зі мною зв’язався режисер Максим Руденко — він був одним із тих, хто, власне, і знайшов фотоплівки Параски під її ліжком у хаті (в селі Криворівня. — Прим. ред.), і запропонував долучитися до проекту. Не погодитись було не можливо.

2. Чим вас вразило її життя?

У першу чергу мене вразила сама Параска як особистість, її сила духу, її життєві погляди, які сформувались під тиском політичних подій і щоденних випробувань.

Захоплює здатність Параски мріяти, фантазувати й набиратись натхнення у повсякденності.

Чого лише варте її зібрання «Індійські заграви», яке поєднує пригодницький роман із невимовною сюжетною лінією, де переплітається гуцульська культура з індійськими традиціями; серія малюнків, спеціально створених для роману, та вигаданий алфавіт (візуально це синтез грузинського та деванагарі – індійського письма). Все продумано до деталей, так, немов би Параска дійсно мандрувала до Індії.

Історія життя Параски не унікальна, особливо для західного регіону України, але шлях, який вона обрала після репресій, та її сила волі не зійти з нього – вражають.

3. Що особливого у фотографіях мисткині?

По-перше, їх багато. Це величезний візуальний архів, на якому одна людина зафіксувала життя та зміни села Криворівні. Була знайдена лише частина плівок, також у хаті зберігаються оригінальні відбитки, до яких ми не маємо негативів.

По-друге, фотографії Параски – це добро й любов, які втілені за допомогою камери. На кожному знімку зображені щасливі люди – чи то у праці, чи під час дозвілля. Авжеж, на фотографіях з похорону ми бачимо засмучених людей, але авторка передає щирість і справжність моменту. Її роботи неодмінно викличуть емоції у глядача.

На перший погляд видається, що роботи Параски – це аматорські, щоденні, побутові фотографії, але при детальнішому вивчені можна побачити, як вона експериментувала з процесами друку.

Вона виготовляла маски для акцентування головного об’єкта в кадрі, колажувала фотографії, створювала віньєтки, працювала з людьми як з моделями, виставляючи їх на тлі карпатських гір.

4. Чому важлива спадщина Параски Плитки-Горицвіт?

Причин декілька. Говорячи про вітчизняних фотографок, ми зіштовхуємось з проблемою – хто є представником культурних процесів в Україні. Наприклад, авторки, які працювали у Львові чи Станіславові, наразі записані у фотографічний літопис Польщі та Австро-Угорщини.

Також багато жінок-фотографів емігрували до інших країн і тепер представляють Німеччину, Фінляндію, Францію, Росію тощо. Слід пам’ятати і про період радянського панування й, відповідно, створення нової ідентичності «радянського митця». Роботи авторок ХІХ сторіччя майже втрачені, поодинокі знімки зберігаються у приватних колекціях.

В історії українського фоторуху жінок-фотографів можна перерахувати на пальцях, і Параска – одна з них.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Друга причина – історичний контекст. В умовах «маніпулятивної історії», яка була притаманна країнам пострадянського простору, де періодично відбувались чистки архівів, переписування й перефразовування фактів та історичних подій, одним з головних джерел інформації була вернакулярна, побутова творчість й особливо фотографія.

Саме аматорська, сімейна фотографія практично не піддавалась цензуруванню й, відповідно, могла розповісти більше про епоху, аніж офіційні джерела.

Фотографічний архів Параски – це візуальний зріз соціально-політичних змін, які відбувались у країні, матеріал для вивчення історії.

Важливим є також її напрацювання в етнографічних збірках, де Парасці вдалось не лише зберегти гуцульський діалект, але й занотувати гуцульські співанки, приказки тощо.

5. Чи буде створено музей мисткині в Криворівні?

Ми лише сподіваємось на це, але від нашої команди це вже не залежить. Наша мета була — створити цілісну експозицію, на якій представити багатогранність авторки, привернути увагу медіа та громадськості до цієї особистості, а також до питання збереження й роботи з архівами в цілому, розпочати дискусію та спонукати громаду до дії.

Ми спробували показати важливість спадщини Параски Плитки-Горицвіт, але подальші кроки вже мають бути зі сторони громади Криворівні та держави.

Дати: 17 жовтня 2019 – 19 січня 2020 

Время: 11:00 – 20:00 / вівторок – неділя

Місце: Культурный центр «Мистецький Арсенал»

Слухайте випуски програмы, присвячені Парасці Плитці-Горицвіт, на Радіо Культура щосереди о 18:00 до завершення виставки 19 січня 2020 року. До участі в бесідах запрошено митців, які пережили ув’язнення, обмеження пересування та інші досвіди несвободи і які дали чи дають собі раду за допомогою мистецтва.

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com