Хвилина з Музою. Коротко про «довгі картини» Едгара Дега

1879 року Едгар Дега пише свою першу «довгу картину» — «Урок танців». Формат полотна — подвійний квадрат.

Урок танців (Репетиційна зала), бл. 1879, Едгар Дега, National Gallery of Art, Вашингтон

Ідея «довгих картин» не нова: з ескізів, знайдених у блокнотах художника, очевидно, що він надихався сценами на давньогрецьких вазах й античних фризах. Під час подорожі в Італію в 1850-х роках Дега також познайомився з зображеннями процесій у мистецтві італійського Відродження XV століття.

Фриз Парфенона (деталь), 443-438 рр. до н. е., Louvre, Париж
Процесія волхвів, 1459-1460, Беноццо Гоццолі, Cappella dei Magi, Флоренція

«Секрет у тому, щоб прислухатися до порад, що їх дають великі майстри через свої полотна, але робити щось відмінне від їхніх творів», – Едгар Дега

На скачках: перед початком, бл. 1885-1892, Едгар Дега, Virginia Museum of Fine Arts, Ричмонд

Головні герої «довгих картин» Дега — балерини або жокеї, яких митець, на відміну від своїх попередників, розміщує по діагоналі. Таким чином, в його роботах виникає відчуття руху.

Урок танців, бл. 1880, Едгар Дега, Sterling & Francine Clark Art Institute, Вільямстаун
У репетиційній залі, 1890-1892, Едгар Дега, National Gallery of Art, Вашингтон

«Драматичні жести й поставні пози персонажів минулого змінюються на буденні рухи, повні життя», — Анрі Лойретт, куратор виставки

Художники та фотографи кінця XIX століття були захоплені ідеєю швидкості. Дега особливо цікавився хронофотографією, що демонструвала різні стадії руху. 

Ліворуч: Кінь на бульварі Делессер, Етьєн-Жюль Маре, близько 1892; праворуч: Танцівниця (Карлотта Замбеллі), Поль Надар, 1896-1898

У своїх «довгих картинах» художник грає з часом і простором: часто здається, що одна і та ж танцівниця показана в різні моменти часу і в різних місцях репетиційної зали.

Танцівниці у фойє (Контрабас), бл. 1892-1885, Едгар Дега, МоМА, Нью-Йорк
Танцівниці, що піднімаються по сходах, 1886-1888, Едгар Дега, Musée d'Orsay, Париж
Танцівниці у фойє, бл. 1900-1905, Едгар Дега, приватна колекція

«Дега позбувається всього зайвого, зосереджуючись на еволюції форм. Він зменшує важливість сюжету, який все ж таки зберігається завдяки динамічній композиції», — Марін Кісіель у каталозі виставки« Дега в Опері»

Ні сюжет, ні особистості персонажів не мають великого значення. Невідомі балерини і вершники, захоплені своїми рухами, несуть нас з XIX століття у нескінченність.

Читайте також: Дега. Танок. Малюнок

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com