Бажаєте бути завжди в курсі нових публікацій на сайті? Підпишіться на розсилку – і Муза відвідуватиме вас щотижня.
«Варто зазначити, що раніше траплялося спостерігати несмак, котрий сьогодні виглядає смішно. Наприклад, звичку жінок одягатися на очах у чоловіків і навіть позувати перед художником під час свого туалету», — нарікає в «Словнику етикету» мадам де Жанлис в 1818 році.
Догляд за тілом, одягання та роздягання в XIX столітті стають для європейських жінок інтимним заняттям. В кімнату тепер не допускалися не лише чоловіки, але й слуги. У 1892 році баронеса Стафф відзначала, що «під час того, як жінка чепуриться, в це святе місце не повинен заходити навіть чоловік (тим більше коханий чоловік!)».
Починаючи з 1870-х років у квартирах заможних сімей з’являється водопровід, а з ним і перші ванні кімнати. Ритуал обмивання, що раніше означав підготовку до особливої події (від релігійної до сексуальної), втрачає свою винятковість і перетворюється на щоденну гігієнічну процедуру. І хоча не кожен міський мешканець міг дозволити собі мати окрему ванну, миття стає частиною повсякденності.
Художники-авангардисти того часу, що прагнули зображувати реальний світ, із задоволенням додають до свого творчого репертуару сцени догляду за собою. Від їхньої пильної уваги не вислизають найменші нюанси: як виглядають різні жіночі тіла, як вони вигинаються, як жінки розчісують волосся, як піднімають руки, демонструючи пахви з волоссям, що збуджує чоловіків своєю «тваринною» природою.
Проте моделі рідко позують (а то й не позують зовсім) з метою роздмухати у спостерігача пристрасть, як це траплялося, наприклад, у XVIII столітті. Навпаки, здається, що вони не помічають присутності сторонньої людини. Подібне підглядання, втім, здатне викликати не менше бажання, ніж найочевидніша спокуса, чи не так?
Цей сайт використовує файли кукіз.
Більше інформації
