МУЗА ЩОСУБОТИ!

Бажаєте бути завжди в курсі нових публікацій на сайті? Підпишіться на розсилку – і Муза відвідуватиме вас щотижня.

ПІДПИСАТИСЯ

Пригоди «Синього вершника». Про дружбу та творчість Франца Марка й Августа Маке (IІ)

05.07.2019

Вибір синього також пояснюється тим, що в живопису цей колір довший час символізував небеса. Вершник же у Кандинського асоціювався з Георгієм Переможцем, що вражає змія, і Святим Михайлом, який вбиває дракона. Таким чином група хотіла показати, що «Синій вершник» авангарду перемагає ар’єргард, класичне бачення мистецтва з його жорсткою ієрархією жанрів.

Георгій Переможець, що вражає змія (з колекції Василя Кандинського), 1850, Centre Pompidou, Париж
Бій з драконом (з колекції Василя Кандинського), 1913, Габриеле Мюнтер, Centre Pompidou, Париж
Гори (з колекції Василя Кандинського), 1911, Василь Кандинський, Centre Pompidou, Париж

«Творити форми — це жити. Хіба діти, які малюють безпосередньо зі світу своїх відчуттів, не більш творчі, ніж ті, хто імітує грецькі роботи? А доісторичні люди, що створюють свої малюнки, потужні, як грім — не художники?» — Август Маке у своїй статті в альманасі «Синій вершник», 1912

У першій виставці групи «Синій вершник» брало участь 14 художників. Серед них — Роберт Делоне і Анрі Руссо. За кілька тижнів відбулася друга виставка. Там свої роботи представили Пікассо, Брак, Гончарова, Ларіонов і Малевич.

На відміну від Марка і Кандинського, що мали якісь спіритичні уявлення про мистецтво і прагнули до об’єднання художників авангарду, головним для Маке, як і для Делоне, були колір і деконструкція форм.

Сон, 1912, Франц Марк, Museo Nacional Thyssen-Bornemisza, Мадрид
Рококо, 1912, Август Маке, Nasjonalmuseet for kunst, arkitektur og design, Осло

Франц Марк, у статті до єдиного числа альманаху «Синій вершник», 1912 рік:

«Сьогодні мистецтво обрало напрямок, про який наші батьки не могли й мріяти. Дивлячись на нові роботи, уявляється, що ми занурилися в сон, де нам привиджується наближення вершників Апокаліпсису. Ми відчуваємо творчу напругу по всій Європі. Всюди молоді художники подають один одному знаки: погляд, потиск руки — ось все, що нам потрібно, щоб упізнати один одного!»

На шляху до абстракції
Кольорові форми II, 1912, Август Маке, Wilhelm-Hack Museum, Людвігсхафен-ам-Райн
Пейзаж із будинком та з двома коровами, 1914, Франц Марк, Merzbacher Kunstsammler

У 1912 році Марк і Маке разом відвідали Париж. Ця подорож принесла важливі зміни в їхню творчість. Художники захопилися орфізмом Роберта і Соні Делоне. На Маке вплинули чуттєвість і оптичні знахідки цього напрямку. На Марка — динамічні елементи і стилістичний синтез.

Бал Бюльє, 1913, Соня Делоне, Centre Pompidou, Париж

Франц Марк про колір, 1910 рік:

«Синій — чоловічий, аскетичний, духовний аспект. Жовтий — жіночий, ніжний, веселий і чуттєвий аспект. Червоний представляє матерію, грубу й важку. Змішавши червоний і жовтий, отримуєш помаранчевий. Таким чином надаєш пасивному жіночому кольору чуттєвої потужності, а синій, холодний і логічний, робиш ще більш чоловічим. І синій негайно встає поруч із помаранчевим. Ці кольори люблять один одного. Вони створюють сонорність свята.

Змішавши синій і жовтий, щоб отримати зелений, протистав їх червоному, кольору матерії і землі. Однак як художник я відчуваю різницю. Зеленому ніколи не заспокоїти брутальності і матеріалістичності червоного. Потрібно, щоб на допомогу зеленому прийшли синій небо і жовтий сонце. Вони зможуть зменшити грубу матерію до стану тиші».

Кайруан, 1914, Август Маке, LWL-Museum für Kunst und Kultur, Мюнстер
Будинок, 1915, Пауль Клеє, Centre Pompidou, Париж

Маке ж із часом віддалився від «Синього вершника». Митець почав цікавитися імпресіонізмом — так у його роботах з’явилися сюжети «звичайних радощів життя».

У квітні 1914 року він здійснив поїздку до Тунісу з Паулем Клеє. Пейзажі, написані там художником, продовжують тему призмової декомпозиції, розпочатої ним у 1912 році.

Африканський пейзаж, 1914, Август Маке, Kunsthalle, Мангейм
Прогулянка, 1913, Август Маке, Lenbachhaus, Мюнхен
Три дівчини в жовтих солом'яних капелюшках, 1913, Август Маке, Gemeentemuseum, Гаага

«Маке не розглядав свою творчість як абстрактну. Він говорив: “Я малюю рух, те, що бачить око”. Навіть коли художник торкається до абстракції, його творчість залишається формальною, реалістичною», — Сара Імат, кураторка виставки

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Косулі в лісі, 1914, Франц Марк, Staatliche Kunsthalle, Карлсруе
Кінь та осел, 1912, Франц Марк, приватна колекція

Водночас Франц Марк перебував у пошуках «іншого». Художник прагнув якогось абсолюту і ненавидів технічний прогрес.

Франц Марк у листі, опублікованому посмертно в збірнику його листів у 1920 році:

«Досить рано я усвідомив усю потворність людини. Я вважав тварин прекраснішими й чистішими. Але й там я виявив елементи каліцтва, що суперечать почуттям, тому мої зображення інстинктивно ставали все більш схематичними і абстрактними. […] Можливо, наш європейський погляд отруїв і спотворив світ. Від тварин мій інстинкт привів мене до абстракції, яку я знайшов чудовою. У ній відчуття життя сприймається в повному масштабі».

Олень у монастирському саду, 1912, Франц Марк, приватна колекція
Маленька композиція I, 1913, Франц Марк, приватна колекція

Стиль Марка стає ще більш абстрактним у 1913 році. На відміну від Кандинського, який бачив абстракцію як пластичну логіку, Марк вибрав заперечення і відхід від видимого світу. Нарешті, позбувшися форми, художник досяг своєї мети — чистоти ідеалу.

Однією з перших таких робіт Марка стала «Маленька композиція I», а вершиною його творчості вважається полотно «Конюшня», в якому він з’єднує абстракцію та експресіонізм.

Конюшня, 1913, Франц Марк, Guggenheim Museum, Нью-Йорк

«З одного боку — у Марка і Кандинського — ви бачите абстрактний реалізм, а з іншого — у Маке і Делоне — геометричну абстракцію, оп-арт», — Сесіль Дебре, директорка Музею Оранжері

Відхід
Вовки, або Балканська війна, 1913, Франц Марк, Albright-Knox Art Gallery, Буффало

26 вересня 1914 року, невдовзі після початку Першої світової війни, Август Маке був убитий.

Франц Марк у некролозі Августові Маке, 1914 рік:

«Всякий, хто цікавився новим німецьким мистецтвом у ці тривожні роки, хто замислювався про його майбутнє, знав Маке. Всі, хто з ним працював, ми, його друзі, знали, яку таємницю майбутнього несла в собі ця геніальна людина. З його смертю одна з найпрекрасніших і самих зухвалих траєкторій історії німецького мистецтва грубо перервалася. Ніхто з нас не зможе її продовжити.

Ми, інші художники, знаємо, що зі зникненням його гармоній, колір у німецькому мистецтві не дорахується багатьох відтінків і буде звучати глухо. З нас усіх саме він дозволяв кольорам звучати чітко і чисто. Так само ясно і яскраво, яким був він сам».

У листі до дружини свого друга Франц Марк так висловив свій відчай: «Смерть Августа жахлива. Як я можу пережити її всередині себе і як впоратися з нею у зовнішньому світі?» За півтора роки, 4 березня 1916 року, загинув і сам Франц Марк.

Наталья Гузенко

Засновниця проєкту Amuse A Muse

Цей сайт використовує файли кукіз.

Більше інформації