Клод Моне, що провів юні роки в Нормандії, полюбляв кухню свого краю все життя. Серед улюблених страв художника, пише Флоренс Жентнер в книзі «Приймати гостей як Моне», значилися омари, устриці, качки, сидр та вирощені в нормандських садах фрукти.
Тадей Натансон в книзі «Про художників по черзі» згадує одну кумедну історію. Якось рано вранці Моне з приятелем та зі своїм близьким другом, художником Гюставом Курбе, вирушили до Ле-Аль, центрального паризького ринку, поласувати устрицями:
«З трьох у передчутті лакомства найбільше котилася слина у Моне, котрий у 20 років був всеїдним та недосвідченим у мистецтві їжі. Курбе жваво вимагав, щоб їм відкривали раковини. Зупинилися ненажери не після трьох або чотирьох дюжин. Абсолютно виснаживши продавців, компанія з’їла таку кількість устриць, що перевищувала всякий здоровий глузд, — двадцять дюжин».
