Бажаєте бути завжди в курсі нових публікацій на сайті? Підпишіться на розсилку – і Муза відвідуватиме вас щотижня.
Для середньовічного європейця різниця між золотим і жовтим була колосальною.
«Золотий увібрав в себе всі позитивні характеристики: сонце, світло, тепло. Він символізував життя, енергію, радість і силу», – пише історик Мішель Пастуро в «Маленькій книзі кольору». Згадаймо також, що до XIII століття небо, тобто Царство небесне, в релігійного живопису було практично завжди золотим.
Жовтий навпаки асоціювався з хворобою, занепадом, зреченням, обманом і зрадою.
Пояснити асоціацію з поганим здоров’ям нескладно. Але яким же чином жовтий став кольором зради? Мистецтвознавці розводять руками.
Одна з гіпотез полягає в тому, що жовтий барвник виготовляли з аурипігменту, мінералу класу сульфідів. Можливо, що ці сірчисті з’єднання, що асоціювалися з Пеклом, і поклали початок дискредитації кольору, що його так полюбляли за часів Античності.
На знаменитій фресці генія Раннього Відродженя Джотто в Каплиці Скровеньї Юда накриває Ісуса своїм жовтим плащем. Вибір кольору, звичайно, не випадковий!
У зображенні Юди присутні всі негативні характеристики. Його часто малюють рудоволосим та у жовтому вбранні. Та ще й роблять шульгою! Однак ніде в Біблії не згадується колір його волосся або одягу. Це чистісінький винахід Середньовіччя,» – Мішель Пастуро
У Джотто тіло Ісуса практично зникає під плащем Юди. Немов полонений жовтим кольором Христос спокійно дивиться на свого учня, що тягнеться до нього з поцілунком. Над головою Ісуса сяє золотий німб…
Сьогодні протиставлення золотого та жовтого видасться нам дивним, але, як бачите, так було не завжди. Подумати тільки, наскільки ж наш погляд на речі залежить від часу, в якому ми живемо!
Цей сайт використовує файли кукіз.
Більше інформації
