30.05 Хвилина з Музою. Каміль Коро та Гюстав Курбе про те, чому митцю не треба одружуватися

[vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1534779786728{padding-top: 20px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]Починаючи з епохи романтизму, вважалося, що життя справжнього художника повинно бути цілком присвячене мистецтву.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1556303027343{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/3″ css=”.vc_custom_1559230046150{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”15611″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”2/3″ css=”.vc_custom_1554909879950{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”15616″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]

Ось що писав Каміль Коро, засновник Барбізонськой школи, любитель працювати на пленері, який повернув на арт-сцену жанр пейзажу і таким чином став передвісником імпресіонізму: «В моєму житті є тільки одна мета — писати пейзажі. І ця тверда переконаність не дозволить мені до когоcь прив’язатися. Я ніколи не одружуся».

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1605112860677{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”2/3″ css=”.vc_custom_1554909879950{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”15615″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/3″][vc_single_image image=”15610″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Гюстав Курбе, один з батьків реалізму, був ще безкомпромісніший: «Одружений чоловік — реакціонер у мистецтві».

Суспільні умовності, серед яких був і шлюб, вважалися серед художників перешкодою на шляху до творчої реалізації.

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1559224061278{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1554909879950{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”15614″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”15609″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]

Коро стримав свою обіцянку. А ось літній Курбе 1872 року таки зробив пропозицію юній дівчині. Він самовпевнено написав своїй обраниці, «що їй буде заздрити вся Франція». Отримавши відмову, живописець залишався холостяком до своєї смерті в 1877 році.

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1559225009445{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column css=”.vc_custom_1554909879950{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”15612″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_column_text]

І хоча обидва художника так і не обзавелися сім’ями, у них з’явилися «діти від мистецтва». Серед учнів «татка Коро», як його називали молоді живописці, були Каміль Піссаро та Берта Морізо. А реалізм Курбе вплинув на творчість Едуарда Мане, Клода Моне, Анрі Тулуз-Лотрека, Поля Сезанна й Огюста Ренуара.

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1559225142695{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}”][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1554909879950{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”15608″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”15613″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column width=”1/6″][vc_single_image image=”19613″ img_size=”full” alignment=”center” onclick=”custom_link” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=”” link=”https://amuse-a-muse.com/uk/2020/10/%d0%bb%d1%96%d0%b6%d0%ba%d0%be-%d0%b5%d0%b6%d0%b5%d0%bd-%d0%b4%d0%b5%d0%bb%d0%b0%d0%ba%d1%80%d1%83%d0%b0/”][/vc_column][vc_column width=”5/6″][vc_column_text]Читайте також: У ліжку з Делакруа. Що нового запропонував художник, зобразивши зім’яті простирадла?[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1557933856708{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_column_text]На головній світлині: Відчай (Автопортрет), 1844 – 1845, Гюстав Курбе, приватна колекція.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]