Приміром, ми можемо згадати про те, що у 1861–1862 роках Моне служив у війську в Алжирі, проте ефект яскравого південного сонця на деревах і будівлях він написав лише за 20 років потому в Італії.

Для Огюста Ренуара, що двічі відвідав Алжир, подорож у 1881 році збіглася з періодом пошуків і сумнівів у баченні імпресіонізму. Незважаючи на це, переконані куратори, пейзажі, написані в Африці, мають такий вигляд, немов Ренуар дозволив собі більше фарб і «вольностей» зі світлом, ніж раніше.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Чи був йому цікавий екзотизм південних країн? Судячи з роботи «Алжирський пейзаж, або Яр здичавілої жінки» – немає. Картина написана таким чином, що історія про якусь загадкову жінку, що, ймовірно, загубила своїх дітей в яру, зацікавила Ренуара менше, ніж густа рослинність, котра займає майже все місце на полотні.

Здається, художник зменшує нас до розмірів тих самих дітей, що загубилися, надмірно завищуючи лінію горизонту і передаючи за допомогою швидких і коротких мазків пензля свої враження від залитих світлом чи захованих у тінь рослин, а не їхній реальний вигляд.

Читайте також: Два Ренуари. Про вплив великого художника Огюста Ренуара на великого режисера Жана Ренуара

Вплив Алжиру на творчість Ренуара, без сумніву, заслуговує на окрему історію. Хоча орієнтальна тема й не стала поворотною, цей період, звичайно ж, буде цікаво розглянути уважніше.

А поки залишаю вас наодинці з трьома роботами майстрів і гарячим південним сонцем.