Лики Місяця. Про долю небесного тіла в європейському мистецтві

26.04 Лики Місяця. Про долю небесного тіла в європейському мистецтві

Posted at 23:19h in Живопис, Мистецтво by Наталья Гузенко

На виставці «Місяць» у Гран-Пале, присвяченій 50-річчю висадки на планету, багато документальної інформації. Однак до того, як ступити на місячну твердь, людина не тільки спостерігала за цим небесним тілом, а й зробила його об’єктом своєї творчості. До того ж, намагаючись пояснити навколишній світ, люди наділяли його власними характеристиками.

ЕндІмІон, місячний ефект, або Сон Ендіміона, 1791, Анн-Луї Жіроде, Louvre, Париж

Місяцю надавали досить суперечливих якостей. Метафорою його впливу на людину ще з часів античності стали три обличчя богині Гекати.

З одного боку, Місяць вважали доброзичливою по відношенню до людини планетою: він висвітлює шлях вночі і є покровителем закоханих.

Франческа да Ріміні, 1837, Вільям Дайс, National Galleries of Scotland, Единбург

Читайте також: Нічна пора. Про звуки музики у мальовничих «Ноктюрнах» Джеймса Вістлера

Кохання у місячному світлі, 1971, Семіха Берксой, галерея Galerist, Стамбул та галерея Vigo Gallery, Лондон

Синій пейзаж, 1949, Марк Шагал, Von der Heydt-Museum, Вупперталь

З іншого, мінливість Місяця могла зробити людину неспокійною або навіть лунатиком.

З третього боку, Місяць вважався провідником людини зі світу живих у світ мертвих, а ще при його світлі

Русалки, або Сцена із „Майської ночі“ Гоголя, 1871, Іван Крамський, Третяківська галерея, Москва

У своїй уяві заради «спрощення діалогу» з Місяцем людство перетворило цю планету на жінку.

Богині, що представляють Місяць, стали частиною космології, але не часто були предметом культу, адже світло (і це люди зрозуміли досить рано), яке він випромінював, виходило не від нього самого, а від Сонця.

Мадонна з немовлям на зростаючому півмісяці, 1500, Лука Баудо, Pinacoteca Malaspina, Павія

Муленський триптих (фрагмент), бл. 1500, Жан Хей, Муленський собор

У той же час молодий Місяць нерідко ставав частиною символіки в різних релігіях. Наприклад, у християнстві зростаючий півмісяць означав непорочне зачаття.

Цікаво, що асоціації жінки з Місяцем породили чимало суперечливих вірувань.

Вплив Місяця на жінок, бл. 1650, автор невідомий, Bibliothèque nationale de France, Париж

Люди вирішили, що місячний цикл збігається з менструальним (навіть саме слово походить від латинського mensis – «місячний місяць»). І хоча такий збіг випадковий, це «спостереження» потягло за собою подальші помилки: приміром, ідею про непостійність жінок.

Жінку вважали (лише послухайте!) «більш вологою, ніж чоловік», а тому схильною до впливу місячних циклів, як припливи і відливи.

Мінливість, 1636, Чезаре Ріпа, Bibliothèque nationale de France, Париж

Мінливість, бл. 1617, Абрахам Янсенс, Statens Museum for Kunst, Копенгаген

Один із кумедних прикладів такого вірування – робота «Мінливість» Абрахама Янсенса. Крім того, що саме слово написано на полотні, цю жіночу «характеристику» підкреслює й омар, якого героїня тримає за хвіст. Членистонога істота, що, обережно пересуваючись, немов робить крок уперед і два назад – не що інше, як символ нерішучості.

Місячне світло над Булонським портом, 1869, Едуард Мане, Musée d'Orsay, Париж

Місячна ніч на Дніпрі, 1880, Архип Куїнджі, Державний Російський музей, Санкт-Петербург

Місячне світло на Босфорі, 1894, Іван Айвазовський, Третяківська галерея, Москва

Ніч. Місячний ефект, 1909, Фелікс Валлоттон, приватна колекція

І лише з часом і, звичайно, з розвитком науки й освіти Місяць для художників знову став планетою, якою просто хочеться милуватися, а місячні пейзажі – запрошенням до насолоди красою.

Читайте також: Мері Кассат та Едгар Дега. Все, що вам потрібно знати про суперпару імпресіонізму

На головній світлині: Ніч, 1905-1908, Архип Куїнджі, Державний Російський музей, Санкт-Петербург