17.04 «Дюрер» у Музеї Ханенків. П’ять запитань до Олени Шостак, куратора виставки

[vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1534779786728{padding-top: 20px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]12квітня в київському Музеї Ханенків відкрилася виставка гравюр Альбрехта Дюрера, що входять до збірні Харківського художнього музею. Amuse A Muse поквапилися дізнатися подробиці у куратора експозиції Олени Шостак.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”15212″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]

1. Як гравюри Альбрехта Дюрера опинилися в Харківському художньому музеї? І як їм вдалося залишитися в Харкові, незважаючи на Другу світову війну?

У 1805 році у власність Харківського університету надійшло 2477 графічних робіт, серед яких були й гравюри Альбрехта Дюрера. Колекцію, що належала російсько-німецькому історику й філософу Фрідріху Аделунгу, придбав засновник університету Василь Каразін.

Зібрання графіки, що призначалося для класів малювання університету, згодом і стало першою колекцією, з якої почалася історія Харківського художнього музею. Гравюри Дюрера – на дереві та металі – займали в ній центральне місце.

На початку Другої світової війни зібрання музею нараховувало близько 75 тисяч експонатів. Однак його не включили до плану евакуації, тому вдалося вивезти лише найцінніші експонати. Після війни у фондах музею залишилося лише 48 графічних аркушів.

2. У чому унікальність гравюр Дюрера, які покажуть на виставці?

Ці гравюри відносяться до різних періодів творчості майстра й виконані в різних техніках. Крім того, вони належать практично до всіх жанрів, у яких працював Дюрер.

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”15227″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]

3. На які п’ять робіт варто звернути особливу увагу?

По-перше, на два портрети: Ульріха Варнбюлера і Віллібальда Піркгеймера. З одного боку, це відбитки з високою якістю друку. З іншого – цікаві зразки портретів інтелектуалів того часу, добре знайомих майстру.

По-друге, на ранню і загадкову гравюру «Чотири відьми». Потім на «Мадонну з мавпою», поетичну роботу, символічні деталі якої, на перший погляд, здаються побутовими. І нарешті, на копію «Адама і Єви», створену Віріксом. Хоча ця гравюра, сповнена всілякими смислами, і не оригінал, вона – дуже точне відтворення роботи Дюрера

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1555348942751{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”15226″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”15225″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]

4. На виставці можна буде порівняти роботи Альбрехта Дюрера і Маркантоніо Раймонді. Яким чином Дюреру вдалося виграти у Раймонді перший в історії суд за авторське право?

Історію суду детально розказано у Джорджо Вазарі (в «Життєписах». –Прим. ред.). Хоча у ній міститься кілька недостовірних деталей, швидше за все, вона правдива. Згідно з Вазарі, Дюрер звернувся в синьйорію для того, щоб підтвердити свій привілей (копірайт того часу) на створені ним роботи. Однак цей привілей був не італійським, а імператорським (німецьким. – Прим. ред.). З цієї причини синьйорія вирішила, що Раймонді має право копіювати, але не має права ставити на свої гравюри монограму Дюрера.

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1554836075722{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”15224″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]

5. Які книжки варто почитати перед виставкою або після неї?

Про Дюрера так багато написано! Для мене базовою є монографія Ервіна Панофського, але на українську мову вона, на жаль, не перекладена. Із серйозних книжок про майстра варто почитати «Альбрехта Дюрера» Цецилії Генріхівни Нессельштраус. Можна сказати, що вона у спрощеному вигляді викладає Панофського.

Також видано щоденники й листи Дюрера, які неймовірно цікаво читати. До речі, в серії «Класичні пам’ятники теорії образотворчого мистецтва» написана добра передмова Нессельштраус. ЇЇ можна знайти за цим посиланням.

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1554916817387{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column width=”1/6″][vc_single_image image=”15218″ img_size=”full” alignment=”center” onclick=”custom_link” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=”” link=”https://amuse-a-muse.com/ru/2017/10/музей-ива-сен-лорана-в-париже/”][/vc_column][vc_column width=”5/6″][vc_column_text]Читайте також: До Вермеєра: Сабіна фон Спранг про прабатьків жанрового живопису[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1555085034907{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Дати: 12 квітня – 15 червня

Час: 10:30 – 17:30 (перевіряйте часи роботи у святкові дні на сайті музею)

Місце: Музей Ханенків

Сайт: khanenkomuseum.kiev.ua[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]