Паріс або добрий пастир? Як ранні християни запозичили язичницькі римські зображення (I)

УЛуврі уважний відвідувач помітить два саркофаги, створені приблизно в один і той самий час та з на дивовижу схожим сюжетом. Однак, як казав Гете, бог у дрібницях. А в нашому випадку буквально: для того, щоби правильно «прочитати» зображене на кожному з експонатів, нам доведеться заглибитися у світ символів перших християн.

На одному із саркофагів (середина III ст.) поміж левових голів – барельєф з пастухом у короткій туніці в оточенні дерев. На плечах юнак несе барана, біля ніг пастуха розташувався ще один баран, що підняв голову.

Саркофаг с пастухом и львиными головами, середина III века, Louvre, Париж

На іншому саркофазі (перша третина III ст.) угорі напис: «Лівія Нікарус шкодує про смерть своєї сестри Лівії Примітиви, яка померла у віці 24 років і 9 місяців». Під написом також зображений пастух у короткій туніці. На його плечах вівця, біля ніг – два барани. Зліва – зображення риби, праворуч – якір.

Часть крышки саркофага Ливии Примитивы, первая треть I века н.э., Louvre, Париж

За часів створення цих саркофагів побачити у другому пастухові доброго пастиря, Ісуса Христа, що збирає навколо себе людей і рятує їхні душі, а не, скажімо, міфологічного пастуха Паріса, могли лише посвячені.

Однак перед тим, як говорити про перші християнські зображення, задамося питанням: як взагалі вдалося обійти заборони другої заповіді («Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, що на землі долі, і що у воді під землею») та Виходу 33:20 ( «Обличчя Мого не можна побачити тобі, бо людина не може побачити Мене і залишитися в живих»)?

«Попри суворі приписи Старого Заповіту, зображення Бога у християн стало можливим завдяки його інкарнації у Христі», – Анн-Оранж Пуальпре, співавтор курсу «Історія мистецтва у ранніх християн, коптів та у Візантійській імперії» у Школі Лувру.

Коли вже в Євангеліях Ісус був визнаний Месією, сином Бога і втіленням слова Божого у плоті, то абсолютна заборона на використання зображень дала тріщину. Втім, потрібно було вирішити нову складну задачу: якими могли бути візуальні знаки, що ними християни відзначали свою причетність до християнської спільноти?

Мельпомена, 50 г. до н.э., Louvre, Париж
Август из Прима-Порта, I век н.э., Musei Vaticani, Ватикан

У Римській імперії перші християни були оточені мозаїками, фресками і скульптурами, що натуралістично передавали навколишній світ і людей, а також наділяли богів людськими рисами.

З одного боку, християни перебували під впливом досі ще близької для них культури юдаїзму, а з іншого – традицій Римської імперії. Для юдаїзму пріоритетним був зміст священних текстів, а в римських містах стояли тривимірні скульптури богів, які здалеку можна легко прийняти за реальних людей.

«Абсолютним кошмаром для християн тієї доби було ідолопоклонство, шанування об’єктів. Адже ніхто з тих, хто вийшов з Єгипту з Мойсеєм, через поклоніння золотому тельцю не дійшов до Землі обітованої», – Анн-Оранж Пуальпре, співавтор курсу «Історія мистецтва у ранніх християн, коптів і у Візантійській імперії» у Школі Лувру.

Поклонение золотому тельцу, 244-256 гг., синагога Дура-Европос, античный город Дура-Европос (современная Сирия). Редкий пример фигуративного искусства в синагоге.

Як і для юдеїв, текст мав для християн духовне значення, яке переважає за важливістю всякий матеріальний об’єкт. Текст – читання, спів псалмів, обговорення і коментарі написаного – був місцем зустрічі людини і Бога. Зображення або предмет не могли запропонувати нічого подібного.

Як же не уподібнитися до тих, хто «створює собі кумирів», язичникам? Ранні християни вибирають мову символів.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Не дивно, що першим символом для молодої релігії, яка віддає перевагу слову перед зображенням, стала літера: спочатку Тав, а потім грецька Тау. Вона, за аналогією з Тав, останньою літерою алфавіту в івриті, мала значення «Божественної печаті», символу всього сущого.

Під час обряду хрещення на чолі нового християнина (до речі, цей ритуал проводили виключно над дорослими людьми) спочатку малювали символ Тав, який потім змінили на Т (Тау). Цю літеру ставили поруч або вставляли поміж букв імені покійного християнина.

Тав, буква еврейского алфавита
Тау, буква греческого алфавита

«Перші однозначно християнські зображення з’являються після 200 року н. е.», – Анн-Оранж Пуальпре, співавтор курсу «Історія мистецтва у ранніх християн, коптів і у Візантійській імперії» у Школі Лувру.

«Наші знаки повинні носити зображення голуба, риби або корабля з повними вітру вітрилами; ліри, як на персні у Полікрата, або якоря, як на родимій плямі у Селевка. А якщо з’явиться на печатці рибалка, то він нагадає нам про апостолів і дітей (Божих. – Прим. ред.), яких виловлювали вони з води», – писав у своєму «Педагогові» (бл. 197 р.) християнський апологет і проповідник Климент Олександрійський.

Далі буде!

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com