Майстерня символів. Як розв’язувати загадки Фернана Кнопфа

Ще перед тим, як відвідувачі у Малому палаці потрапляють на виставку «Фернан Кнопф. Майстер загадок», у холі їх зустрічає збільшений до гігантських розмірів портрет Маргарити Кнопф.

Зала з "Портретом Маргарити Кнопф" у Малому палаці, Париж

Сестра художника і його улюблена модель одягнена в закриту білу сукню, кисті та передпліччя приховують довгі білі рукавички, голова повернена від глядача, погляд спрямований убік. За Маргаритою – зачинені двері, праворуч від героїні загадково виблискує золотий диск.

«Портрет Маргарити Кнопф» – квінтесенція усіх жіночих образів символіста. Відсторонена, недоступна, андрогінна дівчина – його ідеал.

Портрет Маргарити Кнопф, 1887, Фернан Кнопф, Musées royaux des Beaux-Arts de Belgique, Брюссель
Посмертний портрет Маргарити Ландуйт, 1889, Musées royaux des Beaux-Arts de Belgique, Брюссель
Мадлен Мабій, 1888, Фернан Кнопф, Carnegie Museum of Art, Піттсбург

Портрет Маргарити висів у останній, синій кімнаті в будинку художника, що завершувала візит гостей і вважалася найголовнішою. До речі, свою садибу у Брюсселі (1902) Кнопф спроектував власноруч.

Нечисленні відвідувачі, яких майстер вшанував аудієнцією, розповідали, ніби потрапили у храм мистецтва. Сам художник називав свій будинок «Замком мрії» і «Храмом Себе».

Фернан Кнопф, бл. 1900
У нас є тільки ми самі, екслібріс, Фернан Кнопф, колекція Люсіль Одуй
Блакитне крило (фрагмент), 1894, Фернан Кнопф, приватна колекція
Я зачинила за собою двері (фрагмент), 1891, Фернан Кнопф, Bayerischen Staatsgemäldesammlungen-Neue Pinakothek, Мюнхен

«У нас є тільки ми самі», – виголошував напис на вівтарі богу сну Гіпнозу в садибі Кнопфа. Цей же напис можна знайти і в деяких роботах символіста.

«Все, що я хотів сказати, це те, що кожен повинен задовольнити потреби свого розуму», – пояснив художник, коли в його бік посипалися звинувачення в егоїзмі.

Гортензія, 1884, Фернан Кнопф, Metropolitan Museum of Art, Нью-Йорк
Жермен Вінер, 1891, Фернан Кнопф, Musées royaux des Beaux-Arts de Belgique, Брюссель
Мадмуазель Ван дер Хешт, 1883, Musées royaux des Beaux-Arts de Belgique, Брюссель
Мари Монном, 1887, Фернан Кнопф, Musée d'Orsay, Париж

Героїні живописця, меланхолійні й занурені у власні думки, теж демонструють небажання спілкуватися з будь-ким. До речі, Кнопф практично не писав портрети чоловіків, надаючи перевагу зображенню жінок і дітей від трьох до п’яти років.

«Кнопфа прийнято вважати мізогіністом, проте він підтримував рух суфражисток», – Домінік Морель, куратор виставки

Я зачинила за собою двері, 1891, Фернан Кнопф, Bayerischen Staatsgemäldesammlungen-Neue Pinakothek, Мюнхен

На знаменитому полотні «Я зачинила за собою двері» дівчина хоч і не відводить погляду від глядача, але цей погляд «у себе».

Втім, картина подає нам й інші знаки про те, що ми перебуваємо у світі мрій і снів: іриси на передньому плані та мак на задньому символізують царство Гіпнозу, чия статуя з одним блакитним крилом знаходиться за героїнею.

Гіпноз, бл. 350-200 до н.е., The British Museum Trustees, Лондон

1890 року у Британському музеї Кнопф побачив грецьку статую Гіпнозу, в якого через ушкодження залишилося лише одне крило, а згодом часто зображував його на своїх полотнах.

Підношення, або До ідеалу, 1891, Фернан Кнопф, Metropolitan Museum of Art, Нью-Йорк

«Обличчя героїнь Кнопфа схожі одне на одне. Він любив грецьку скульптуру. Звідси й квадратне підборіддя у його жінок», – Домінік Морель, куратор виставки

Художник нікого не посвячував у свої методи роботи. Наприклад, говорив, що «нічого не знає про технічний бік фотографії».

Мрійниця. Більше ніколи, 1900, Фернан Кнопф, приватна колекція
Маргарита Кнопф, що позує для "Мрійниці", 1900, Fotomuseum Antwerpen, Антверпен
Маргарита Кнопф, що позує для "Жесту підношення", бл. 1900, Fotomuseum Antwerpen, Антверпен
Жест підношення, 1900, Фернан Кнопф, приватна колекция

Однак після смерті Кнопфа з’ясувалося, що він сам фотографував своїх моделей і писав їх зі знімків. Це відбувалося тому, що художник не терпів присутності будь-кого поруч під час творчого процесу.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Спогади, 1889, Фернан Кнопф, Musées royaux des Beaux-Arts de Belgique, Брюссель
Колаж зі світлин з Маргаритою Кнопф, що були зроблені Фернаном Кнопфом для "Спогадів", 1889, Musées royaux des Beaux-Arts de Belgique, Брюссель

Пастель «Спогади» через крихкість не змогли привезти до Парижа. У фільмі, присвяченому цьому знаковому твору, куратори пояснюють, що усі шість героїнь написані Кнопфом з фотографій Маргарити, а сьома – з пам’яті.

Художник настільки обожнював свою молодшу сестру, що у мистецтвознавців виникали думки щодо інцестуальності цього зв’язку. Чи не тому жінки на картинах Кнопфа мають такий неприступний вигляд?

Мистецтво, або Ніжність сфінкса, 1896, Фернан Кнопф, Musées royaux des Beaux-Arts de Belgique, Брюссель

Масла у вогонь пересудів додало й полотно «Мистецтво, або Ніжність сфінкса», на якому щока до щоки зображені Едіп і Сфінкс з обличчям Маргарити.

«На мій погляд, жіноче тіло для себе Кнопф відкрив досить пізно», – Домінік Морель, куратор виставки

Достовірно відомо лише те, що 1890 року Маргарита вийшла заміж та переїхала до Льєжа, а Кнопф почав співпрацювати з трьома британськими моделями, сестрами Маке. Після смерті брата Маргарита зберігала власний портрет до кінця своїх днів.

Маска за чорною шторою, 1892, Фернан Кнопф, приватна колекція
Боязкість, або Недовіра, світлина Олександра (Альберта-Едуарда Дрена), що її розфарбував Фернан Кнопф, 1894, Fundación MAPFRE, Мадрид

У роботах Кнопфа присутнє «відлуння реальності» і щось зовсім містичне, народжене з його особистого сприйняття дійсності. Багато що на полотнах живописця назавжди залишиться для нас загадкою. Що ж, тим цікавіше!

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com