15.12 Страшенно цікаво. Чим так приваблюють персонажі «Жорстоких казок» Паули Регу?
[vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1534779786728{padding-top: 20px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]Прямота художниці Паули Регу, чия виставка зараз проходить у Музеї Оранжері, багатьох може уразити до живого. В її «Жорстоких казках» (саме таку назву отримала експозиція) немає щасливого кінця, але завжди є доза фантазії, що замирює з дійсністю.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1544779438496{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
«А що, коли, використовуючи свою внутрішню дитину, ілюстратор будує власний дорослий світ», – Паула Регу
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”13654″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Роботи Регу лишають сильне враження, можливо, ще й тому, що, як пише куратор виставки Сесіль Дебре, творчість цієї португальско-британської художниці знаходиться на перетині католицького чуттєвого бароко й аскетичного реалізму «Лондонської групи», до якої вона належала.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1544169490764{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13657″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][vc_empty_space height=”30px”][vc_single_image image=”13638″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13656″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][vc_empty_space height=”30px”][vc_single_image image=”13655″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Фантастичні герої ілюстрацій Франсиско Гойї, Оділона Редона, Гюстава Курбе та Гранвіля, що часом жахають, стали для Регу джерелом натхнення.
1975 року художниця місяцями працювала у Британській бібліотеці, вивчаючи ілюстрації таких метрів, як Едмунд Дюлак, Артур Рекхем, Максфілд Перріш і Бенджамін Рабье. А з часом стала виготовляти ляльок і з їхньою допомогою створювала сцени у майбутніх полотнах.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1544169490764{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13659″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][vc_empty_space height=”30px”][vc_single_image image=”13639″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13658″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][vc_empty_space height=”30px”][vc_single_image image=”13660″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Не менший інтерес у Регу викликав юнгіанський психоаналіз і праці Бруно Беттельгейма, зокрема його роботи, що присвячені впливу казок на дітей.
Пам’ятаєте те змішане почуття жаху і збудження, яке ви напевно відчували в дитинстві, читаючи, до прикладу, цей уривок із гоголівських «Вечорів на хуторі біля Диканьки»:
Друга половина слова завмерла на устах оповідача…
Вікно брязнуло з шумом; шибки, дзвякаючи, вилетіли геть, і страшна свиняча пика виставилася, поводячи очима, ніби запитуючи: “А що ви тут робите, добрі люди?”
Так моторошно, що неможливо відірватися, правда?[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1544169490764{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13645″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][vc_empty_space height=”30px”][vc_single_image image=”13643″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13644″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][vc_empty_space height=”30px”][vc_single_image image=”13642″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Дивлячись на картини Регу, відчуваєш щось подібне. Немов їй вдалося дістати з глибин підсвідомості найархаїчніші вірування, лякаючу дійсність, приховані наміри і неконтрольовані розумом анімалістичні спонукання – і надати їм форму.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1544203458468{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column width=”1/6″][vc_single_image image=”13609″ img_size=”full” alignment=”center” onclick=”custom_link” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=”” link=”https://amuse-a-muse.com/ru/2017/10/музей-ива-сен-лорана-в-париже/”][/vc_column][vc_column width=”5/6″][vc_column_text]Читайте також: Про пташок. Про що «співають» щиглі в руках немовляти Ісуса[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1544814222630{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
Виховання, і через казки у тому числі, адаптує дітей до правил нашого світу, його ієрархій та цінностей, але, як ми знаємо, несвідома, тваринна суть у дорослої людини не зникає.
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Навпаки, встановлений людьми суспільний порядок може часом стати задушливим, безглуздим, а несподівані прояви підсвідомого вимагають звільнення та «турбують» нас усе життя. І в чому ж різниця між іграми дитячими й дорослими? Що наше життя? Гра![/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1544169490764{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13640″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][vc_empty_space height=”30px”][vc_single_image image=”13641″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13650″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][vc_empty_space height=”30px”][vc_single_image image=”13649″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1544201642225{padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
«Мої улюблені теми – ігри, пов’язані з владою та ієрархією. Я завжди хочу перевернути все з ніг на голову, порушити існуючий порядок, поміняти місцями героїв і дурнів. Я беру на себе сміливість переписати історію згідно з моїм досвідом», – Паула Регу в інтерв’ю Джону Маківену
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Регу часто звертається не лише до особистих, а й до суспільних тем, таких як війна або становище жінок.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1544212497819{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column width=”1/6″][vc_single_image image=”13611″ img_size=”full” alignment=”center” onclick=”custom_link” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=”” link=”https://amuse-a-muse.com/ru/2017/10/музей-ива-сен-лорана-в-париже/”][/vc_column][vc_column width=”5/6″][vc_column_text]Читайте також: Невичерпна журба. Дивовижна історія «Купання Вірсавії» Рембрандта[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1544169490764{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13652″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13651″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Одні з найпам’ятніших на виставці – картини із серії «Жінки-собаки». Тварини, як у казках або карикатурах, відіграють у творчості Паули важливу роль, допомагаючи створювати сильні метафори.
«Бути жінкою-собакою не означає бути покірною. […] Жінки на картинах […] сильні. Бути дикою добре. Це дуже фізіологічно. Їсти, гарчати, занурюватися у свої заняття повністю – добре. Жінка у вигляді собаки виглядає цілком правдоподібно. Таким чином підкреслена її фізична сторона. Важливо відзначити, що собаки вчаться у людей і починають вести себе, як їхні господарі. Жінки теж вчаться у тих, з ким живуть. Їх виховують певним чином, але ж вони, як і раніше, наділені натурою тварини», – говорить Паула Регу.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”13637″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Жіночі образи у художниці завжди неоднозначні. Погляд на них у Регу, як пише Сесіль Дебре, амбівалентний: маніпулятори і жертви, творчі натури і тварини, герої та обивателі…
Примітно, що саме із серії «Жінки-собаки» у 1994 році Регу починає працювати з пастеллю, яка давно не користувалася популярністю у художників.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1544811726274{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
«У Регу грубий, а не “ніжно-пудровий” стиль, як у Кантена де Латура або Мері Кассат. Втім у її картинах відчуваються об’ємні композиції Едгара Дега», – Сесіль Дебре, куратор виставки
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1544816444609{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_gallery interval=”3″ images=”13574,13573,13648″ img_size=”full” show_image_description=”yes”][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Пастель стає однією з улюблених технік Регу, оскільки прибирає кордони між рукою художниці і полотном, дозволяє їй працювати з картиною немов зі скульптурою.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1544813124508{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
«Пастель дуже тактильна. З нею складно, бо треба одразу розуміти, які кольори варто використовувати, щоб, скажімо, створити тінь. І від художника вимагається чимало фізичної сили. […] До того ж за допомогою пастелі вдаються чудові теплі відтінки сірого», – Паула Регу
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1544169490764{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13647″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13646″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1544212391128{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.
Наталя Гузенко, авторка проекту[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1544819372565{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]У залі з полотнами Регу із серії «Танець страусів» на виставці розмістили танцівниць Едгара Дега. Якщо ви пам’ятаєте, у статті про виставку «Дега. Танець. Малюнок» я писала про те, що для художника танцівниці були об’єктом ретельного вивчення, завдяки яким він міг найкращим чином відтворити найменші рухи людського тіла.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1536348033540{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1544169490764{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”5797″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13661″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”link_image” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
«Дега знав кількох жінок, в яких знаходив вишуканість і розум, що задовольняли навіть таку витончену людину, як він. Але немає сумніву, що художник судив про жінок у цілому по своїм моделям і не прагнув зробити їх привабливими», – Поль Валері
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1544812937816{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1544820041021{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_video link=”https://www.youtube.com/watch?v=2RGrCyDAVuk&t” el_aspect=”43″ align=”center”][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_video link=”https://www.youtube.com/watch?v=vsBPrqEQ7BA” el_aspect=”43″ align=”center”][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Натхненням для танцівниць Регу став «Танець годин», що виконується страусами в мультфільмі «Фантазія» (1940). Як і персонажі Уолта Діснея, героїні Регу прокидаються, їхні жести недосконалі, негнучкі тіла далекі від балетних ідеалів. В очікуванні любові й поцілунків вони випинають губи.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1544816444609{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_gallery interval=”3″ images=”13578,13579,13580,13581,13582,13583,13584,13585,13586″ img_size=”full”][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1544820151151{padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]
«Уявляючи себе дитиною, Регу дивиться на світ сміливо і створює історії у своїй майстерні», – Сесіль Дебре, куратор виставки
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Сама ж художниця каже, що вважає за краще не планувати заздалегідь, а працювати над тими «історіями», які з’являються самі собою. Ймовірно, саме тому в її казках так багато реальності, в якій кожен з нас може упізнати й власну.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1544824196930{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column width=”1/6″][vc_single_image image=”13614″ img_size=”full” alignment=”center” onclick=”custom_link” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=”” link=”https://amuse-a-muse.com/ru/2017/10/музей-ива-сен-лорана-в-париже/”][/vc_column][vc_column width=”5/6″][vc_column_text]Читайте також: Дега. Танок. Малюнок. Частина I. Танцівниці та Мері Кассат та Едгар Дега. Все, що вам потрібно знати про суперпару імпресіонізму[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row]
