30.11 Коштовне хутро. Навіщо шляхетні дами Ренесансу носили блохоловки? (І)
[vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1531238271335{padding-top: 20px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]Якщо йдеться про аксесуар, яка річ першою спадає вам на думку? Торбинка, пасок, черевички чи пара сережок? Якби можна було поставити це питання дамі доби Ренесансу, вона б згадала блохоловку, модний must-have того часу.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1543564604524{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_text_separator title=”ХУТРО, ЗОЛОТО, КАМІННЯ” border=”no”][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1531337458295{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”13373″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]На картинах із зображеннями європейських аристократок XVI століття часто можна помітити перекинуту через плече блохоловку, тобто шкурку хутрового звіра.Такий аксесуар найчастіше називався zibellino, що у перекладі з італійської означало «соболь»або «хутро соболя».
Насправді це міг бути й інший хутровий звір, наприклад, горностай, куниця чи норка. Хоча дзібелліно вперше згадується 1467 року, фігуруючи у списку майна герцога Бургундського, його зоряним часом став схилок XV та все XVI століття.
Дзібелліно за походженням був італійським винаходом, і саме з північної Італії хутряний аксесуар почав свою переможну ходу, поширюючись на північ до Франції, Німеччини та Англії.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1531163133115{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1543568904060{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13267″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13268″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Первісно прості шкурки, що граційно спадали з плеча, спочивали на передпліччі чи оповивали шию дами, але згодом вони перетворилися на справжні витвори ювелірного мистецтва.
Можливо, якомусь кмітливому придворному ювелірові спала на думку чудова бізнес-ідея додати дзібелліно блиску у прямому значенні цього слова і таким чином у кілька разів збільшити його вартість.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1531163133115{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1543565177401{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13233″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][vc_empty_space height=”30px”][vc_single_image image=”13232″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13234″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][vc_empty_space height=”30px”][vc_single_image image=”13240″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Або ж їх винахідницею була перша дама італійського Ренесансу й законодавиця моди Ізабелла д’Есте, яка завдяки контактам з королевою Боною Сфорцою мала доступ до цінного хутра з Польщі.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1531337458295{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”13264″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Так чи інакше, при дворі тріумфували коштовні версії цього ренесансного боа: з лапками та головами із золота, кришталю, гагату, лазуриту, оздоблені камінням, перлами, ювелірною емаллю та навіть сережками у вухах тваринки.
До того ж для зручності в ужитку до такого вишуканого аксесуару кріпився золотий ланцюжок або низка перлів. Якщо ж комусь одного дзібелліно здавалося замало, можна було носити кілька шкурок на тому ж ланцюжку у вигляді пояса.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1531163133115{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/3″ css=”.vc_custom_1543571218176{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13242″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/3″ css=”.vc_custom_1543568904060{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13311″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/3″][vc_single_image image=”13244″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Дзібелліно були дорогим задоволенням. До прикладу, вартість хутра, що належало Катерині Австрійській і Польській, оцінювалася у 750 талерів (близько 7000 євро у наші дні).
Герцогиня Феррари була щасливою власницею аксесуару, декорованого дванадцятьма рубінами, трьома діамантами, трьома смарагдами та чотирма перлинами.
Дзібелліно з п’ятьма рубінами та п’ятьма смарагдами на голові, гранатами в очах, перлиною у пащі, смарагдами та рубінами на золотих лапках могла похвалитися Філіппіна Вельзер, дружина ерцгерцога Фердинанда II Габсбурга.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1531163133115{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1543568904060{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13253″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13248″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]У Марії Стюарт можна було знайти хутряну шаль (тут йдеться про дзібелліно, яке носилося навколо шиї й спадало на груди з обох боків) із золотою, гагатовою та кришталевою головами, прикрашеними золотими та емалевими деталями.
Камілла Мартеллі, друга дружина Козімо Медічі, передала своїй доньці Вірджинії голову дзібелліно з трьома рубінами, діамантом, діамантовою зіркою із шістьма перлинами, 23 перлинами, діамантовим серцем та рубінами у пащі.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1531163133115{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1543568904060{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13297″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13310″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.
Наталя Гузенко, авторка проекту[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1543575831362{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]З огляду на вартість хутра, матеріалів та виконання така річ коштувала навіть більше, ніж будь-який інший аксесуар чи гаптований одяг. Безперечно, ця інтригуюча частина гардеробу підкреслювала високий статус дами, одночасно вказуючи на заможність та суспільну вагу її сім’ї. Та чи могла вона мати й інше призначення?[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1543564604524{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_text_separator title=”ОХОТА НА БЛІХ” border=”no”][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1531163133115{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1543565177401{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13229″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13230″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Обмежені заходи гігієни та багатошаровість одягу створювали сприятливі умови для безтурботного життя бліх. Хутру ж було приписано функцію відволікання цих надокучливих паразитів.
Таке припущення висловив Венделін Бьохайм (Бегайм) 1894 року. Саме цьому вченому належить авторство терміну «блохоловка».
Відповідники, що вказують на бліх, досі існують у багатьох європейських мовах. Натомість в італійській дзібелліно завжди пов’язувався винятково з хутром. Ця деталь змушує замислитися і піддати сумніву гіпотезу Бьохайма.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1531337458295{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”13278″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Читайте також: Страшенно красиво: Мішель Пастуро про отруйну кіновар на фресках і в помадах жінок Давнього Риму[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1543576211623{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Крім того, блохи воліють живу, а не мертву плоть. Як тут не згадати «Даму з горностаєм» (1489–1490) Леонардо да Вінчі?
Жива тваринка у руках Чечілії Галлерані значно краще би відваджувала бліх, ніж хутро чи навіть сама дама. Чому? Для паразитів вибір був очевидним: температура тіла маленьких тварин (песиків, котів чи тхорів) дещо вища від людської, то ж варто бути там, де тепліше.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1531163133115{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1543565177401{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”13288″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”13276″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Попри все, прибічники «блохоловної» теорії переконані: захисна функція пов’язана не з самим хутром, але з прихованою у ньому коробочкою-пасткою. У ній мав знаходитися шматочок тканини чи вовни, попередньо просочений ефірними олійками, медом, кров’ю чи жиром.
На думку мистецтвознавців, переконливих доказів на користь «блохоловної» теорії бракує. Тому, можливо, відповідь прихована у символічному значенні аксесуару?[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1543577885556{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Читайте продовження статті: Діти, статус, блохи. Навіщо шляхетні дами Ренесансу носили коштовні хутряні боа?[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1543582194249{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1514402078023{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/4″ css=”.vc_custom_1531950514010{padding-bottom: 20px !important;}”][vc_single_image image=”11080″ img_size=”full” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_circle_2″ qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”3/4″][vc_column_text]Автор статті Ярослава Келлерманн – емальєр з дипломом філолога. Захоплюється історією моди, колористикою та мистецтвом. Книгу взяла до рук перш ніж навчилася говорити. Має непереборну слабкість до вінтажних брошок і піддається їй, тільки-но випадає нагода.
Подорожуючи, Ярослава полює на музейні таємниці, лінгвістичні загадки та припалі пилом історії, любов до яких, зрештою, і привела її до Amuse A Muse.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_column][/vc_column]
