Чудовий приклад гарних манер, чи не так? Полюбити натюрморт можна вже за одну цю історію! Однак масштаби таланту Мане перевершують будь-яке зачарування.

Подивимося на картину. Зобразити нічим не примітне стебло спаржі – хіба це не виклик?

На відміну від «Пучка спаржі» Мане не намагається виділити стебло на темному тлі або додати кольору за допомогою зеленого листя.

Замість цього перед нами розгортається тонка гра ледь помітних відтінків та очевидних контрастів. Наш погляд подорожує від темного кінчика спаржі до темного трикутника внизу праворуч, а потім піднімається до поверхні столу, що нагадує чи то тихі хвилі, то чи пісок дикого пляжу.

Відсутність насичених кольорів змушує нас уважно вдивлятися в роботу, і лише через деякий час можна розгледіти, як у стеблі проявляють себе нюанси жовтого, зеленого, фіолетового і рожевого.

Читайте також: Краса і страждання. Як сифіліс вплинув на творчість Едуарда Мане

Спаржа Мане виглядає голою. Повірте, у мистецтвознавців існують гіпотези фалічного характеру. Спаржа – персонаж? Виходить, перед нами її портрет. Спаржа – метафора тіла? Арт-критик Анн Бейар стверджує, що мова йде про тіло безжиттєве. Навіть більше, тіло знятого з хреста Ісуса.

Для прикладу Бейар згадує роботу Ганса Гольбейна Mолодшого «Мертвий Христос у труні». Чи не слід, на думку арт-критика, тлумачити шлях, який проходить наш погляд уздовж стебла спаржі, як дорогу життя, що повільно, але неминуче, веде нас до темної безодні, небуття?

Під час першої зустрічі зі «Спаржею» в Музеї Орсе, всі ці історії можуть бути нам невідомі, але вони, на мою думку, пояснюють, чому ця скромна за розмірами робота Мане така приваблива та незабутня.

Вам сподобалася стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту