МУЗА ЩОСУБОТИ!

Бажаєте бути завжди в курсі нових публікацій на сайті? Підпишіться на розсилку – і Муза відвідуватиме вас щотижня.

ПІДПИСАТИСЯ

Нічна пора. Про звуки музики у мальовничих «Ноктюрнах» Джеймса Вістлера

24.10.2018

Чи мусить художник зображувати реальність? А розповідати історію на своєму полотні? На початку 1870-х американець Джеймс Вістлер, чия рання творчість була піддана впливу французьких реалістів Анрі Фантена-Латура і Гюстава Курбе, відповів на ці запитання негативно.

Так з’явилися його «Ноктюрни», чи не найпрекрасніші твори західного мистецтва, які я зустрічала. Але про все по порядку.

Ноктюрн в синьому та сріблястому. Челсі, Джеймс Уистлер, 1871, Tate, Лондон

У другій половині ХІХ століття Європа переживала захоплення усім японським. Кімоно, ширми, віяла і, звичайно ж, гравюри стали бажаними предметами в колекціях живописців нового покоління, в тому числі Едуарда Мане, Едгара Дега, Клода Моне та багатьох інших.

Каприз в пурпурному та золотому. Золота ширма, Джеймс Вістлер, 1864, Gallery Freer, Smithsonian Institution, Вашингтон
Пурпурове та рожеве: Довга Лізен, Джеймс Вістлер, 1864, Philadelphia Museum of Art, Філадельфія
Принцеса з Країни порцеляни, Джеймс Вістлер, 1864-1865, Freer Gallery of Art, Smithsonian Institution, Вашингтон

Вістлер також піддався новому зачаруванню: моделі на деяких його картинах постали з усіма необхідними, з погляду європейця, японськими аксесуарами.

Однак художнику подібне «перетворення» власного стилю здалося недостатнім: починаючи з 1863 року, він перебував у пошуку нового напрямку у своїй творчості.

Міст Маннен у Фукаґава, 1830-1832, Кацусіка Хокусай, з серії гравюр "Тридцать шість видів Фудзі", MET, Нью-Йорк

Уважно вивчаючи японські гравюри, Вістлер розуміє, що їхні творці не прагнуть достовірності. Східний художник швидше передає свої враження, а тому розміри, масштаби, перспектива та навіть чіткість ліній залежать лише від його бачення.

Наступне відкриття Вістлера – повтори кольору в роботах японських майстрів.

Бамбукові сади та міст Кобаясі, Утагава Хірошіге, 1857, з серії гравюр "Сто знаменитих видів Едо", Museum of Fine Arts, Бостон

Таким чином, на думку Вістлера, автори гравюр задають полотну певний візуальний ритм. Зовсім як композитори в музиці. І коли музика не розповідає нам жодних історій, то чому повинна картина?

Крім того, в епоху нестримного розвитку фотографії «відповідальність» за точне відображення дійсності лягала на знімки. А що ж залишалося художнику?

Сутінки в тілесному та зеленому кольорах. Вальпараїсо, Джеймс Вістлер, 1866, Tate, Лондон
Симфонія в серому та блакитному. Океан, Джеймс Вістлер, 1866-1872, Frick Collection, Нью-Йорк

Що нового може сказати Вістлер? Його пошуки не обмежилися Японією. У 1866 році з не пов’язаних із мистецтвом причин він вирушив до Чилі. Там, у південній півкулі, його творчу манеру доповнив особливий світ, який художник споглядав під час сходів і заходів сонця.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Лілії, Альберт Мор, 1866, Sterling and Francine Clark Art Institute, Вільямстаун, Массачусетс

У другій половині 1860-х зміни відбулися і в техніці Вістлера. Під впливом свого друга, живописця Альберта Мора, він почав працювати з обмеженою кількістю кольорів і накладати фарби на полотно тонким шаром.

Ноктюрн в синьому та золотому. Старий міст в Баттерсі, Джеймс Вістлер, 1872-1875, Tate, Лондон
Ноктюрн в чорному та золотому. Ракета, що падає, Джеймс Вістлер, 1872-1877, Detroit Institute of Arts, Детройт

Пошуки Вістлера знайшли відображення в його «Ноктюрнах». Втім, вони були сприйняті сучасниками художника неоднозначно.

Джон Раскін, один з головних критиків епохи, написав про «Ноктюрн у чорному і золотому. Ракета, що падає» таке: «Я особисто стикався і багато чув про нахабство кокні, однак ніяк не очікував побачити блазня, який просить двісті гіней за те, що хлюпнув відро фарби в обличчя публіці».

Ображений Вістлер викликав кривдника до суду: художник виграв справу, але втратив практично весь свій статок.

Ноктюрн в синьому та сріблястому. Богнор, 1871-1876, Freer Gallery of Art, Smithsonian Institution, Вашингтон

Цікаво, що картини із зображенням Темзи і Садів Креморн, спочатку названі Вістлером «місячними» роботами, пізніше були перейменовані в «Ноктюрни» з легкої руки мецената Фредеріка Лейланда, великого шанувальника Шопена.

Ноктюрн, Джеймс Уистлер, 1875-1880, Philadelphia Museum of Art, Филадельфия

Ще цікавіше те, що згодом мальовничі «Ноктюрни» Вістлера надихнули на створення музичних ноктюрнів Клода Дебюссі – першого західного композитора, який приніс у музику японські мотиви.

Ідея: послухайте ноктюрни Фредеріка Шопена та Клода Дебюссі.

Наталья Гузенко

Засновниця проєкту Amuse A Muse

Цей сайт використовує файли кукіз.

Більше інформації