Оголена спаржа. Чому від натюрморту Едуарда Мане не відірвати погляду?

Цей маленький натюрморт (169 × 219 мм) з одним стеблом спаржі викликає подив і захоплення. Чому Едуард Мане його написав? І чому, попри скромні розміри, від нього неможливо відірвати погляду?

Відповідь на перше питання дають в Музеї Орсе, де знаходиться робота. Колекціонер, мистецтвознавець і видавець Шарль Ефруссі, до речі, француз з бердичівским та одеським корінням, замовив митцю натюрморт.

Пучок спаржі, Едуард Мане, 1880, Wallraf-Richartz-Museum & Fondation Corboud, Кельн

Мане відправив Ефруссі «Пучок спаржі». Отримавши від колекціонера тисячу франків замість обумовлених восьмисот, художник вирішив створити цю крихітну «Спаржу». У записці, яку митець додав до натюрморту, він написав: «Вашому пучку бракує одного стебла».

Чудовий приклад гарних манер, чи не так? Полюбити натюрморт можна вже за одну цю історію! Однак масштаби таланту Мане перевершують будь-яке зачарування.

Подивимося на картину. Зобразити нічим не примітне стебло спаржі – хіба це не виклик?

Спаржа, Едуард Мане, 1880, Musée d'Orsay, Париж

На відміну від «Пучка спаржі» Мане не намагається виділити стебло на темному тлі або додати кольору за допомогою зеленого листя.

Замість цього перед нами розгортається тонка гра ледь помітних відтінків та очевидних контрастів. Наш погляд подорожує від темного кінчика спаржі до темного трикутника внизу праворуч, а потім піднімається до поверхні столу, що нагадує чи то тихі хвилі, то чи пісок дикого пляжу.

Спаржа (фрагмент), Едуард Мане, 1880, Musée d'Orsay, Париж

Відсутність насичених кольорів змушує нас уважно вдивлятися в роботу, і лише через деякий час можна розгледіти, як у стеблі проявляють себе нюанси жовтого, зеленого, фіолетового і рожевого.

Спаржа Мане виглядає голою. Повірте, у мистецтвознавців існують гіпотези фалічного характеру. Спаржа – персонаж? Виходить, перед нами її портрет. Спаржа – метафора тіла? Арт-критик Анн Бейар стверджує, що мова йде про тіло безжиттєве. Навіть більше, тіло знятого з хреста Ісуса.

Мертвий Христос у труні, Ганс Гольбейн Mолодший, 1521-1522, Öffentliche Kunstsammlung, Базель

Для прикладу Бейар згадує роботу Ганса Гольбейна Mолодшого «Мертвий Христос у труні». Чи не слід, на думку арт-критика, тлумачити шлях, який проходить наш погляд уздовж стебла спаржі, як дорогу життя, що повільно, але неминуче, веде нас до темної безодні, небуття?

Під час першої зустрічі зі «Спаржею» в Музеї Орсе, всі ці історії можуть бути нам невідомі, але вони, на мою думку, пояснюють, чому ця скромна за розмірами робота Мане така приваблива та незабутня.

Вам сподобалася стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com