Венера, що демонструє глядачеві своє міцне, як і належить персонажам маньєристів, тіло, задумливо торкається крил білого голуба. Чи пестить вона птицю? Чи підштовхує її? Доля цієї пернатої пари, супутників богині любові, зайнятих еротичної грою, ще не вирішена.

Амур, син Венери, направляє на птахів свою стрілу. Проте він запитально дивиться на матір, чекаючи її остаточного рішення.

Яким воно буде? Сповненим любові, фізичної насолоди та гармонії? Таким, що обіцяє народження потомства? Чи Венера передумає?

До того ж до Венери рішучим кроком прямує Марс, бог війни.

Чи не натяк це на те, що, як би не старалася богиня любові з’єднувати серця та тіла, люди будуть продовжувати вбивати один одного?

Читайте також: Незабутня Єва письменника Олексія Нікітіна

Глядач, що опинився перед картиною, бачить момент, коли будь-який розвиток подій можливий.

А якщо довго дивитися на полотно, стає очевидним, що час любові та час війни змінюють один одного, а іноді навіть співіснують, в історії людства споконвіку. Немов по волі богів або тому, що «не відаємо, що творимо», нам судилося переживати ці протилежні стани знову і знову.

Наближення Марса – метафора трагедії, що насувається. Чи вдасться Венері його втихомирити? Час кохатися чи воювати? Ми не знаємо. Звідси і печаль, яка тепер, звичайно ж, абсолютно зрозуміла.

Вам сподобалася стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту