Узалі з 30 вертикальними сувоями «Кольорового королівства живих істот» японського митця Іто Дзякутю (1716-1800) від захоплення перехоплює подих.
Бажаєте бути завжди в курсі нових публікацій на сайті? Підпишіться на розсилку – і Муза відвідуватиме вас щотижня.
Узалі з 30 вертикальними сувоями «Кольорового королівства живих істот» японського митця Іто Дзякутю (1716-1800) від захоплення перехоплює подих.
Розкішні фенікси та павичі, що завмерли в елегантних позах на гілках старих сосен, маленькі пташки, що ховаються серед троянд, півоній і червоного кленового листя, войовничі, рішучі півні та качки-мандаринки, що незважаючи на мороз, сидять на снігу – шедеври Дзякутю, як писав його друг, буддистський монах Дайтен, сповнені містики.
У всього – квітів, птахів, рослин і комах – є своя внутрішня сутність. Приступати до малювання потрібно лише тоді, коли завдяки спостереженням нам відкривається їх справжня суть», – Іто Дзякутю, 1755
На виставці було заборонено фотографувати: могли постраждати делікатні роботи, написані на шовку. Через крихкості творінь майстра навіть сама експозиція, присвячена Іто Дзякутю, в Малому палаці в Парижі тривала лише місяць.
У XVIII столітті Дзякутю, переконаний буддист, передав сувої (1757-1766) храму Сьококудзі в Кіото, але сьогодні вони – частина імператорської колекції в музеї Санномару Сьодзекан у Токіо.
Побачити ці роботи поза кордонами Японії – велика подія, хай і не надовго, та сувої, котрі значно «покращали» після реставрації, залишають межі Країни сонця, що сходить, лише заради важливих подій.
Приводом для паризької (і другої закордонної!) поїздки став японський культурний сезон Japonismes 2018, що проходить з липня по лютий у французькій столиці.
Дзякутю тримав у себе в дворі дюжину півнів і курок та присвятив кілька років спостереженню за ними, малюванню з натури. Після цього він перейшов до такого ж ретельного вивчення зовнішнього вигляду, поведінки і внутрішньої суті рослин і дерев, птахів і тварин, риб і комах, поки, нарешті, його пензель не почав зображати те, чого вимагало його серце », – Дайтен, 1766
Дзякутю з дитинства захоплювався малюванням, але після смерті батька, великого гуртового торговця овочами в Кіото, перейняв сімейну справу.
Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.
Наталя Гузенко, авторка проекту
Займатися виключно улюбленим заняттям митець зміг лише в 40 років, коли передав управління компанією своєму молодшому братові. А після пожежі в Кіото в 1788 році, що знищила його будинок і ательє, Дзякутю навіть був змушений заробляти малюванням на життя.
Художник, який не мав власної родини, оселився й працював недалеко від храму Сьококудзі до самої своєї смерті.
Я присвятив себе малюванню ... зображенню квітів, рослин, дерев, птахів і комах. Я вивчив безліч зразків і, як результат, зміг розвинути навички майстра», – Іто Дзякутю, 1765
Дзякутю ідеально володів технікою живопису на шовку: сам підбирав мінеральні пігменти та натуральні барвники, уникав контурних ліній у малюнках.
Реставратори виявили, що майстер працював також зі зворотною стороною сувоїв, зафарбовуючи деякі ділянки, щоб надати відтінкам насиченості.
Уважний до деталей, Дзякутю водночас стилізував своїх персонажів. Митець перетворив їх на казкових істот, немов би нагадуючи глядачам про те, що життя – це диво. Варто лише подивитися навколо.
Цей сайт використовує файли кукіз.
Більше інформації
