18.09 Маски часу: від Дада до Gucci
Угучній осінньо-зимовій колекції Gucci Алессандро Мікеле «переказав вітання» як адептам поп-культури, так і знавцям історії мистецтва.
Втім заради справедливості варто згадати, що перші подібні головні убори, поза всяким сумнівом більш стилізовані, були створені ще сто років тому Софі Тойбер-Арп, представницею течії Дада.
«Перший із напрямків, дадаїзм естетично не протистоїть життю, а проте рве на шматки всі поняття етики, культури й внутрішнього життя, що є лише одягом для слабких м’язів», – Ріхард Хюльзенбек, Маніфест Дада, 1918
Поява дадаїстів – реакція митців на жахи Першої світової війни. Яким має бути мистецтво суспільства, здатного так нещадно і безглуздо знищувати людей? Чи можна продовжувати творити «прекрасне», немов не було нічого?
Дадаїсти відкидають традиційні західні арт-цінності й шукають натхнення у «примітивних» культурах, далеких від божевілля західного світу, експериментують з новими різновидами висловлювання в поезії, танці, ужитковому мистецтві, скульптурі, колажі, на театральній сцені і в моді.
«Новий художник протестує: він не переносить більше / символічних та ілюзіоністських копій з натури / він творить безпосередньо в камені, дереві, залізі, олові, на основі матеріалів, які можна повертати на всі боки […]», – Трістан Тцара, Маніфест Дада, 1918
Софі Тойбер-Арп працює відразу в декількох напрямках. Один з них – театральні костюми.
Поштовхом для швейцарської художниці стали індіанські ляльки-качіна, які вона побачила в Цюріху.
«Мистецтво завжди вільне й звільняє об’єкт, до якого воно застосовується», – Жан Арп, La Biennale di Venezia, 1955
Яким же чином ляльки потрапили до Швейцарії? Їх привіз сам Густав Юнг: космологію качіна він відкрив для себе під час візиту в резиденцію художників у Нью-Мексико.
Яскравих дерев’яних ляльок індіанці племені хопі створювали задля виховання уявлення про світ у своїх дітей. Ляльки уособлювали різних духів космосу і всього, з чим стикається людина.
Юнг був вражений тим, як хопі у баченні життя змішали дійсність і сон, уяву й реальність, внутрішній і зовнішній світи.
Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.
Наталя Гузенко, авторка проекту
Психіатр вирішив продемонструвати ляльок- качіна колегам у Клубі психології в Цюріху. Там працювала Еріка Шлегель, сестра Софі Тойбер-Арп, що й познайомила Софі з творіннями індіанців.
«Дратувати публіку своєю екстравагантністю не було найменшим з наших задоволень», – Трістан Тцара, журнал Vanity Fair, 1922
Тойбер-Арп, як і решту дадаїстів, спочатку мало цікавила космологічна складова.
Увагу художниці привернув екзотичний з європейської точки зору зовнішній вигляд ляльок. Костюми качіна Софі вдягала під час танцювальних вистав дадаїстів і позувала в них разом зі своєю сестрою Ерікою.
«Дада; скасування логіки, цього танцю імпотентів, нездатних творити», – Трістан Тцара, Маніфест Дада, 1918
Згодом західні митці звернули увагу і на космологію качіна, а ляльки, як гідні представники цієї системи вірувань, увійшли до колекцій таких революціонерів від мистецтва та літератури, як Інший Гюго: що варто знати про ювеліра, який створив перші натільні скульптури
