03.07 Ти – моя фантазія. Про жінок говорять Едуард Мане та Фелікс Валлоттон
Втему «оголених, що лежать» можна заглиблюватися до нескінченності. Поправка. До античності. ☺ Що я неодмінно коли-небудь і зроблю. А сьогодні «послухаємо» діалог двох митців – Едуарда Мане та Фелікса Валлоттона.
«Олімпія» першого написана 1863 року, «Білошкіра та темношкіра» другого – півстоліття потому.
Через неідеальні пропорції тіла скандальну героїню Мане називали креветкою.
Читайте також: 50 нюансів ню: Едуард Мане супроти Олександра Кабанеля
В тогочасній Франції походи до борделів для мосьє вважалися майже біологічною необхідністю через буцімто особливий чоловічий сексуальний темперамент та потреби, що їх не можуть задовольнити шляхетні дружини.
Втім, на відразу від простирадл, на полотнах критики-лицеміри бажали бачити алегорії, красунь з далеких країн або богинь з ідеальними тілами, а не звичайних жінок. І вже ніяк не повій!
У Валлоттона історія дами напівсвітла та її служниці отримує сафічне прочитання.
Здається, що в цій сцені немає ні пані, ні служниці. І навіть натяку на присутность чоловіка, в той же час у Мане букет означає подарунок від залицяльника. Однак це відчуття помилкове.
Наприкінці ХІХ століття лесбійської теми торкалося чимало митців. Подивіться, наприклад, на скопичення оголених жінок в «Турецькій бані» Жан-Огюста Енгра, на «Сон» Гюстава Курбе та на «Великий басейн в Бурсі» Жан-Леона Жерома.
Автор та незримий спостерігач – завжди чоловік. Проте він не вуайєрист, адже події відбуваються начебто «не у нас» або у ві сні, а тому його заняття залишається в рамках пристойності.
Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.
Наталя Гузенко, авторка проекту
На початку ХХ століття «ніжна дружба» дам входить в моду в богемних колах. Та й до «неідеальних» жіночих тіл за півстоліття завдяки авангардним митцям публіка вже звикла.
Валлоттон, що шукав відповідь на запитання, «який же серйозний проступок скоїв чоловік, що він повинен терпіти такого жахливого “помічника” як жінка», ймовірно, просто не зміг залишитися за зачиненими дверима відносин, що виключають чоловіка.
Одній із своїх героїнь він створив образ, що вважався чоловічим: пильний погляд, сигарета в роті… Тож митець, саме як Енгр, Жером та Курбе, зобразив свою фантазію.
Не знаю, що б сказав про це Мане, котрий вибрав реалістичний підхід. Можливо, похвалив би малюнок та кольори Валлоттона.
Лише подивіться, як темна зелена штора Мане перетворюється на величезну яскраву зелену площину у Валлоттона. А що скажете про поєднання насичених зеленого, блакитного та помаранчевого з нейтральними білим та шоколадним? Чудово!
