Багатьом відомі стрімчаки Алебастрового узбережжя Нормандії поблизу берегового містечка Етрета. Тут у 1883 році Моне, натхнений картиною Гюстава Курбе «Фалеза Етрета після шторму», вирішив написати два, як казав художник, великих полотна для майбутньої виставки у свого паризького маршана Дюран-Руеля.

В Етрета Клод оселився у готелі на кілька місяців. Проте з погодою не склалося, і човни, котрі хотів зобразити Моне, рибалки відтягли далеко від берега.

Замість запланованих великих полотен Клод написав кілька картин менших розмірів. На них він зобразив стрімчак д’Аваль, скелі Браму д’Аваль та Голку, стрімчак Маннепорт і, нарешті, стрімчак д’Амон, що розташований з другого боку головного міського пляжу.

У наступний приїзд до Етрета 1885 року з погодою Моне повезло ще менше. Окрім того, одного разу художника ледь не змило хвилею під час припливу. Моне часто спускався небезпечною вузькою стежкою до підніжжя фалези і робив етюди на невеличкому майданчику біля самої води.

«Весь у роботі, я не помітив гігантської хвилі – вона відкинула мене до стрімчака й примусила перевертатися у піні з усім моїм спорядженням. Я втратив всякий контроль, підкорившись владі води, але врешті-решт зміг вибратися на чотирьох, однак у якому стані, боже мій! […] Я загубив своє полотно, мольберт, сумку… […] Все унесло море. Добре, що мені самому вдалося врятуватись!» – згадував Клод Моне.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

На початку XX століття Етрета був популярним у парижан курортом. У ті роки на вершині стрімчака д’Амон актриса мадам Тебо збудувала віллу, яку назвала «Роксолана».

У 1905 році садівник Огюст Леканю допоміг актрисі посадити перше дерево, заклавши основу для майбутнього парку.

Любов до рослин виявилася у нього ще в дитинстві. Потяг до розведення квітів було несила вгамувати навіть у міській квартирі. Цікаво, що дід Олександра, військовий у відставці, що жив у Чернігівській області, став пристрасним садівником.

Залишивши економічний факультет МДУ заради вивчення флористики, Олександр вже майже 20 років створює приватні парки по всьому світі.

Сади Етрета – перше його творіння, відкрите для відвідування всім охочим з 2017 року. Розбитий на кілька тематичних зон, що перетікають одна в одну, парк у 7000 метрів квадратних може похвалитися не лише 35 000 видів рослин, але також і творами сучасного мистецтва, органічно вписаними у пейзаж.

Кулі з еластомірної смоли з обличчями, що виражали всілякі емоції, подібні до чорних перлин всередині зелених мушель з чагарників.

У Саду д’Аваль відвідувачів зустрінуть персонажі з проекту «Ті, що обіймають дерева» польки Агнешки Градзик та литовця Віктора Зостало, а також дерев’яні об’єкти – гігантський стіл, лавка, таріль – німця Томаса Рослера.

Сад д’Амон нагадає про Алебастрові скелі, що підносяться над морем, а Сад Ла-Манш – про хвилі протоки, що розбиваються об стрімчаки узбережжя.

Біля вілли «Роксолана» на терасі Саду Вражень на вас чекає скульптура Віктора Зостало з виноградної лози: Клод Моне у мольберта, що пише фалезу д’Аваль, Браму д’Аваль та Голку.

Мабуть, це єдиний елемент, чия присутність у такому вишуканому саду особисто мене збентежила своєю прямотою. Однак звідси, без сумніву, відкривається найкращий вид на знамениті стрімчаки Етрета.

Читайте також: Утоплений у зелені. Чим так вабить сад агапантусів?