Повоєнні ревучі 1920-ті перетворили Париж у творчий вулкан і місто-свято.

Леонар Цугухару Фудзіта – активний учасник нескінчених вечірок й балів-маскарадів. І в ту саму пору він – відлюдник, що працює на самоті у своєму ательє. Тут кожний предмет мав своє місце, багатьма речами художник дорожив усе життя.

Читайте першу частину статті: Японець у Парижі. Дивовижний світ Фудзіти

Фудзіта не шанував відвідувачів, він ревно ставився до своїх секретів. Приміром, до особливих білил, які використовував для створення тла і у картинах з оголеними жінками.

Пристрасть до білого у Фудзіти була така величезна, що він навіть закохався у дівчину через особливу білизну її шкіри. Люсі Баду стала третьою дружиною велелюбного японця, його музою на ім’я Юкі (у перекладі з японської «сніг». – Прим. ред.). Вона надихнула художника на створення чудових картин з оголеною натурою.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!

Наталя Гузенко, авторка проекту

Наприкінці 1920-х Фудзіта отримав замовлення на чималих розмірів панно для Дома Японії в університетському містечку Парижа. Два диптиха – «Великі композиції» та «Борці» – художник малював без загального ескізу, немов накладаючи вишукані лінії фігур на «грубе» тло. Ви зможете порахувати всі відтінки білого?

Інші чотири панно, сповнені кольорами й світлом, абсолютно інакші у задумі. Фудзіта надихався творами з квітами та тваринами японського митця Іто Дзякутю.

У «Портреті хлопчика» за головним героєм висять картини з голландськими вітряками. Це натяк на «Портрет татка Тангі» Вінсента Ван Гога, чий персонаж сидить на тлі японських гравюр.

Божевілля 1920-х закінчилося разом з крахом на американській біржі. На той час роботи Фудзіти стали продаватися гірше, а дружина Юкі пішла до його друга, поета й письменника Роберта Десноса. Художник залишив Париж зі своєю новою обраницею – Маді Дорман.

Попереду на нього чекали мандри Латинською Америкою, повернення до Японії, смерть Маді й одруження на Кимійо, життя в Азії. Свій спокій Фудзіта все ж знайшов у Франції, ставши громадянином цієї країни та прийнявши католицтво.

Проте у той паризький період, котрому й присвячена виставка у Музеї Майоля, Фудзіта про це ще не знав. Він упевнено й успішно представляв світу свій стиль, у тому числі й за допомогою автопортретів.

Часто на автопортретах Фудзіта зображував поруч із собою котів. Подібність тварин із художником його друзі вважали вражаючою. Оточуючі жартували з цієї особливості, гадаючи, що Фудзіта має такий вигляд, ніби сам вичікує мишу.

Глузливі європейці, на жаль, впустили найголовніше: в Японії коти символізують непокору, а ще оберігають душі своїх господарів від злих сил.

Читайте також: Ніжні зв’язки Марі Лорансен