1913 року, коли Фудзіта прибув до Франції, живописці вже півстоліття були без тями від мистецтва Країни сонця, що сходить. Моне, Ван Гог, Мане, Ренуар – це лише кілька знаменитих художників, на чий стиль вплинула естетика японських гравюр укійо-е.

Фудзіта отримав художню освіту в Школі образотворчих мистецтв Токіо і чудово розмовляв французькою. Він навмисно підкреслював свою «екзотичну» для Франції зовнішність і швидко став своїм на Монмартрі, епіцентрі творчого життя Парижа.

Відсутність планів, синтетичний підхід до живопису в автора наївного мистецтва зачарували Фудзіту і разом з тим нагадали йому про знайомі з дитинства японські гравюри.

«Ніхто не присутній під час цієї болісної праці, пов’язаної з народженням. Йдеться про виявлення своєї особистості, яка відома тобі ще гірше, ніж постійна боротьба з чужими впливами. Я маю на увазі “пересадку”. Ця метафора ніколи ще не була такою наближеною до реальності. Всяка рослина, яку ми вириваємо з рідного ґрунту, аби пересадити у новий, до того, як вона починає приносити щедрі плоди, проходить через ці болючі часи, ці марні спроби адаптуватися…» – пояснював письменник Франсіс де Міомандр.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!

Наталя Гузенко, авторка проекту

Пошуки свого стилю й Перша світова війна, що уповільнила паризьке життя, пригнічували художника. І раптом: «Я побачив, як осіннє сонце заливало похмурі стіни фортифікацій м’яким світлом. Це так нагадувало мою ситуацію, що я став “змагатися” зі своїм полотном до знемоги. Завершений твір сповнив мене захватом! Того дня я нарешті створив Свою картину».

Його тло – кольорове, біле або вкрите золотом – завжди лаконічне. Чимало робіт мають вигляд наче колажі, данина кубізму й творчості Анрі Руссо. Видовжені обличчя й тіла неможна назвати ані чоловічими, ані жіночими, тонкі довгі пальці нагадують образи з картин італійських примітивістів…

У 1919 році Фудзіта показує свої «Містичні композиції», де йому, на думку критиків, вдалося поєднати вічне і минуще. Містичний бік релігії приваблював художника з дитинства, він міг годинами дивитися на храмові скульптури.

Цікаво, що багато спільного можна знайти у Фудзіти й Модільяні – друзів, що часто працювали разом. Обидва цікавились мистецтвом і магією Африки. В обличчях персонажів обох художників є й мигдалевидні очі, й ніс, позначений однією лінією, й крихітний рот.

Читайте другу частицу статті: Японець у Парижі. Дивовижний світ Фудзіти