Невичерпна журба. Дивовижна історія «Купання Вірсавії» Рембрандта (II)

Вірсавія заглиблена у свої думки. Так само, як і її служниця. Голови обох жінок схилені, наче вони ведуть безмовний діалог. Дійство відбувається увечері, картина повна гри світла, тіні й напівтіні, а тому здається ще інтимнішою.

Купання Вірсавії, Рембрандт ван Рейн, 1654, Le Louvre, Париж

У темряві «ховаються» служниця та інтер’єр кімнати, зате на їхньому тлі сяють шкіра Вірсавії, її сорочка й лист. Ах, цей лист не дає спокою дослідникам! Авжеж, героїня не могла отримати його, адже у той час писали на глиняних табличках клинописом.

Однак що ж означає ця червона плямка на аркуші паперу у самому центрі полотна? Царську печатку? Чи вона символізує кров убитого Урії?

Купання Вірсавії (фрагмент), Рембрандт ван Рейн, 1654, Le Louvre, Париж

«Із кінця Середньовіччя на полотнах, які представляли Давида і Вірсавію, завжди присутній червоний. До прикладу, у Лукаса Кранаха Старшого всі герої одягнені у строї цього кольору», – Марі-Лор Руїз-Можис, автор книжки «Рембрандт і Вірсавія»

Хто був моделлю Рембрандта? Мистецтвознавці вважають, що Вірсавію написано з Хендрік’є Стоффелс, що розділила життя з художником після смерті його дружини Саскії ван Ейленбюрх.

Портрет Хендрік’є Стоффелс, Рембрандт ван Рейн, 1654-1656, National Gallery, Лондон
Портрет Хендрік’є Стоффелс в оксамитовому береті, Рембрандт ван Рейн, 1654, Le Louvre, Париж

Під час створення картини у 1654 році Рембрандт потерпав від серйозних фінансових проблем. Згідно заповіту Саскії він втрачав залишений нею спадок у разі повторного шлюбу. З цієї причини розорений художник не міг одружитися з Хендрік’є.

Церковний суд звинувачував Хендрік’є у гріховному зв’язку із чоловіком і зараховував її до «повій Рембрандта». Від цього страждали обоє – і художник, і його цивільна дружина.

Рембрандт дійсно писав свої ню з повій, тому, як вважає Марі-Лор Руїз-Можис, зобразити Хендрік’є у вигляді оголеної Вірсавії було з його боку зухвалим вчинком.

Даная, Рембрандт ван Рейн, 1636, Ермітаж, Санкт-Петербург

Приголомшливі розміри картини справляють на глядача сильне враження. «Вірсавія» – одно з двох масштабних полотен художника з оголеною натурою. Друге – «Даная» (1636), котра зберігається в Ермітажі. Решта ню Рембрандта мають скромніші розміри.

Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!

Наталя Гузенко, авторка проекту

За надлишковий реалізм жіночі образи Рембрандта завжди нещадно критикували.

Андромеда, Рембрандт ван Рейн, 1630-1631, Mauritshuis, Гаага
Купання Сусанни, Рембрандт ван Рейн, 1630-1631, Mauritshuis, Гаага

«Замість того, аби узяти за зразок грецьку Венеру, він знаходить у якості моделі прачку. Так! Обвислі груди, скалічені руки, складки корсету на талії, навіть сліди від підв’язок – він копіює все!» – поет Андре Пелс (1681)

«Рембрандт ставав нестерпним, коли малював оголених жінок. Він із точністю відтворював їхню шкіру, негарні пози, які вони приймали через свої дебелі фігури. Навіть необізнаний у мистецтві не зміг би оцінити ці роботи, за виключенням колористики», – зазначав каталог гравюр Рембрандта, виданий за редакцією Хелле і Гломі в 1751 році.

Купання Вірсавії (фрагмент), Рембрандт ван Рейн, 1654, Le Louvre, Париж
Купання Вірсавії (фрагмент), Рембрандт ван Рейн, 1654, Le Louvre, Париж

Цікаво, що на час написання «Вірсавії» Хендрік’є була вагітна. Можливо також, що нерівний контур бюсту героїні змальований з грудей з мастопатією моделі.

«Через призму особистої драми Рембрандт створює своє найпсихологічніше полотно з оголеною натурою, сповнене водночас чуттєвості й трагізму», – Саймон Шама, мистецтвознавець

Купання Вірсавії (фрагмент), Рембрандт ван Рейн, 1654, Le Louvre, Париж

Задля того, аби відобразити душевні страждання жінки, змушеної зрадити своєму чоловікові, Рембрандт усаджує її в незручну позу: ноги Вірсавії розташовані майже у профіль, а корпус повернутий до глядача.

Ліва рука, спирається на сорочку, наче говорить про бажання лишитися вірною Урії, а права рука, з листом, має вигляд безвольної, немов Вірсавія вже підкорилася своїй долі.

Визнання цінності «Вірсавії» почалося лише у другій половині XIX століття.

Купання Вірсавії (фрагмент), Рембрандт ван Рейн, 1654, Le Louvre, Париж

Попри те, що багато хто не знаходив доречною реалістичність жіночого тіла у живописі, критики захоплювалися вмінням Рембрандта працювати з кольором.

«Рембрандт, як відомо, намалював Вірсавію […] з характерною голландцям важкістю, неблагородно потворною, але ж яке чудове тепле, загадкове біле світло, котре він спрямував на її форми! Алхімік кольору! Він перетворив тьмяну і пухку шкіру у золото…» – Теофіл Готьє, арт-критик

Відтоді освічений глядач зміг оцінити красу героїні та глибокий психологізм картини. Сьогодні «Купання Вірсавії», подароване Лувру в 1869 році, знаходиться у залі голландських майстрів.

Зазвичай туристи поспішають до Мони Лізи, не знаючи, що у музеї є принаймні ще одна жінка, варта найпильнішої уваги.

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com