09.03 Невичерпна журба. Дивовижна історія «Купання Вірсавії» Рембрандта (II)

[vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1520543156217{padding-top: 20px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]Вірсавія заглиблена у свої думки. Так само, як і її служниця. Голови обох жінок схилені, наче вони ведуть безмовний діалог. Дійство відбувається увечері, картина повна гри світла, тіні й напівтіні, а тому здається ще інтимнішою.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1520540599355{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]

Читайте також: Невичерпна журба. Дивовижна історія «Купання Вірсавії» Рембрандта. Частина I

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1520533564862{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”7772″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]У темряві «ховаються» служниця та інтер’єр кімнати, зате на їхньому тлі сяють шкіра Вірсавії, її сорочка й лист. Ах, цей лист не дає спокою дослідникам! Авжеж, героїня не могла отримати його, адже у той час писали на глиняних табличках клинописом.

Однак що ж означає ця червона плямка на аркуші паперу у самому центрі полотна? Царську печатку? Чи вона символізує кров убитого Урії?[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1520533564862{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”7771″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1618040862559{margin-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column]

Із кінця Середньовіччя на полотнах, які представляли Давида і Вірсавію, завжди присутній червоний. До прикладу, у Лукаса Кранаха Старшого всі герої одягнені у строї цього кольору», – Марі-Лор Руїз-Можис, автор книжки «Рембрандт і Вірсавія»

[/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Хто був моделлю Рембрандта? Мистецтвознавці вважають, що Вірсавію написано з Хендрік’є Стоффелс, що розділила життя з художником після смерті його дружини Саскії ван Ейленбюрх.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1520535620119{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1520535543550{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”7776″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”7777″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Під час створення картини у 1654 році Рембрандт потерпав від серйозних фінансових проблем. Згідно заповіту Саскії він втрачав залишений нею спадок у разі повторного шлюбу. З цієї причини розорений художник не міг одружитися з Хендрік’є.

Церковний суд звинувачував Хендрік’є у гріховному зв’язку із чоловіком і зараховував її до «повій Рембрандта». Від цього страждали обоє – і художник, і його цивільна дружина.

Рембрандт дійсно писав свої ню з повій, тому, як вважає Марі-Лор Руїз-Можис, зобразити Хендрік’є у вигляді оголеної Вірсавії було з його боку зухвалим вчинком.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1618041360796{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”7775″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Приголомшливі розміри картини справляють на глядача сильне враження. «Вірсавія» – одно з двох масштабних полотен художника з оголеною натурою. Друге – «Даная» (1636), котра зберігається в Ермітажі. Решта ню Рембрандта мають скромніші розміри.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1520540902294{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Вам подобається стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!

Наталя Гузенко, авторка проекту[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1520540919518{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]За надлишковий реалізм жіночі образи Рембрандта завжди нещадно критикували.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1520541509883{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1520535543550{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”7774″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”7773″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1618040816511{margin-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column]

Замість того, аби узяти за зразок грецьку Венеру, він знаходить у якості моделі прачку. Так! Обвислі груди, скалічені руки, складки корсету на талії, навіть сліди від підв’язок – він копіює все!» – поет Андре Пелс (1681)

[/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]«Рембрандт ставав нестерпним, коли малював оголених жінок. Він із точністю відтворював їхню шкіру, негарні пози, які вони приймали через свої дебелі фігури. Навіть необізнаний у мистецтві не зміг би оцінити ці роботи, за виключенням колористики», – зазначав каталог гравюр Рембрандта, виданий за редакцією Хелле і Гломі в 1751 році.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1520537004170{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1520535543550{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”7768″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”7770″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Цікаво, що на час написання «Вірсавії» Хендрік’є була вагітна. Можливо також, що нерівний контур бюсту героїні змальований з грудей з мастопатією моделі.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1618040781338{margin-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column]

Через призму особистої драми Рембрандт створює своє найпсихологічніше полотно з оголеною натурою, сповнене водночас чуттєвості й трагізму», – Саймон Шама, мистецтвознавець

[/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1618041493886{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”7767″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_column_text]Задля того, аби відобразити душевні страждання жінки, змушеної зрадити своєму чоловікові, Рембрандт усаджує її в незручну позу: ноги Вірсавії розташовані майже у профіль, а корпус повернутий до глядача.

Ліва рука, спирається на сорочку, наче говорить про бажання лишитися вірною Урії, а права рука, з листом, має вигляд безвольної, немов Вірсавія вже підкорилася своїй долі.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1618041515673{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”7766″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Визнання цінності «Вірсавії» почалося лише у другій половині XIX століття.

Попри те, що багато хто не знаходив доречною реалістичність жіночого тіла у живописі, критики захоплювалися вмінням Рембрандта працювати з кольором.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1618040746156{margin-top: 30px !important;margin-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column]

Рембрандт, як відомо, намалював Вірсавію з характерною голландцям важкістю, неблагородно потворною, але ж яке чудове тепле, загадкове біле світло, котре він спрямував на її форми! Алхімік кольору! Він перетворив тьмяну і пухку шкіру у золото…» – Теофіл Готьє, арт-критик

[/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Відтоді освічений глядач зміг оцінити красу героїні та глибокий психологізм картини. Сьогодні «Купання Вірсавії», подароване Лувру в 1869 році, знаходиться у залі голландських майстрів.

Зазвичай туристи поспішають до Мони Лізи, не знаючи, що у музеї є принаймні ще одна жінка, варта найпильнішої уваги.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1520540902294{padding-top: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Читайте також: 50 нюансів ню: Едуард Мане супроти Олександра Кабанеля (I)[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″ transparency=”1″ thickness=”1″][/vc_column][/vc_row]