Три жінки й три вовки, Ежен Грассе

Вовків боятися. Нічний жах одесита Сергія Панкеєва у роботі Ежена Грассе

Ця історія про вовків, яких бояться навіть дорослі.

Три жінки злетіли вгору й зависли у повітрі з виразом жаху на обличчях. Серед дерев горять очі трьох чорних вовків. Страх жінок такий великий, що вони не можуть видати ані звуку.

Горн, яким можна було б покликати на допомогу, випав з їхніх рук на траву. У цій німій сцені кожний впізнає мить заціпеніння, коли здається, що земля спливає з-під ніг, а життю за мить настане край.

Три жінки й три вовки, Ежен Грассе, 1900, MAD, Париж

«Три жінки й три вовки» – один з найвідоміших малюнків, створених Еженом Грассе у добу ар-нуво. Людина багатьох художніх талантів, Грассе був вражений роботою Зігмунда Фройда «З історії одного дитячого неврозу».

У Фройда йдеться про людину, що боялася вовків більше за інших, – про нашого земляка, одесита Сергія Панкеєва.
НІЧНИЙ ЖАХ ПАНКЕЄВА

«Мені наснилося, що я лежав у ліжку. Моє ліжко було розвернуте ногами до вікна, а перед вікном росли старі горіхові дерева. Я знаю, що це відбувалося взимку і вночі.

Раптом вікно відчинилося, й я побачив, що кілька білих вовків сидять на гілках просто перед моїм вікном. Їх було шість чи сім: усі білі, великі, схожі на лисиць або вівчарок, з хвостами, як у лисиць, і вухами, як у собак.

Злякавшись, що вовки мене з’їдять, я закричав і прокинувся. Няня підбігла до мого ліжка, аби подивитися, що зі мною сталося.

Мене ще довго переконували, що це сон, але я чітко бачив, як відчиняється вікно і як на дереві сидять вовки. Зрештою, я трохи заспокоївся, відчувши, що уникнув небезпеки, і знову заснув».

Вовки, що сидять на дереві, Сергій Панкеєв, Freud Museum, Лондон
Жахіття, що наснилося дитині, було лише одним із багатьох у ланцюгу психологічних «ударів», котрі зазнав Панкеєв у дитинстві.

Страх перед вовками виник у хлопчика під враженням від казок на кшталт «Вовка й сімох козенят».

Фройд також з’ясував, що образ вовка, який не лише «вкусить за бочок», а ще може й проковтнути, у Сергія асоціювався з батьком. Зовсім крихіткою він побачив, як батьки займаються сексом, і вирішив, що батько вбиває мати. З того моменту він став несвідомо боятися, що те саме може статися і з ним.

Автопортрет, Сергій Панкеєв, 1920

Про подробиці історії Панкеєва можна дізнатися з роботи Фройда, в котрій психоаналітик, аби приховати справжнє ім’я пацієнта, називає його «людиною-вовком».

Я лише хочу зазначити, що батько, який пожирає свого сина, – сюжет не такий вже й дивний ані для міфології, ані для мистецтва.

Сатурн, який пожирає свого сина, Пітер Пауль Рубенс, 1636, Museo del Prado, Мадрид
Сатурн, який пожирає свого сина, Франсіско Гойя, 1819-1823, Museo del Prado, Мадрид
Сатурн, він же Кронос, пожирав своїх дітей із остраху бути скинутим. Від одного лише погляду на картини Франсиско Гойї та Пітера Пауля Рубенса проймає дрож.

Кажуть, що Панкеєву після сеансів з Фройдом полегшало. Він дожив до похилих років і завершив свої дні у Відні. Відомо, що найзнаменитіший пацієнт Фройда писав картини, які мали великий успіх у психоаналітиків.

P.S. А нині жах викликає стан, в якому перебуває маєток Панкеєвих. Фройд би плакав.

Вам сподобалася стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.

Наталя Гузенко, авторка проекту

Наталя Гузенко / Наталья Гузенко
natalya@amuse-a-muse.com

Засновниця проєкту Amuse A Muse