10.02 Про Огюста мовте слово: Жан Ренуар згадує про свого батька (I)

[vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518085173092{padding-top: 20px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]Мій батько обходився без розкошів. Він не знав, що це таке. Втім, я помиляюся. Йому була важливою лише справжня розкіш.

Ренуар відчував відразу до комфорту. Зручність завдавала йому глибокого суму, а старий, колись шикарний буфет або красива картина, написана кимось із його друзів, здавалися украй необхідними речами.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518086051655{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]

Найгірше справи йшли до 1870-х, коли через нужденність він орендував ательє разом з Клодом Моне.

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518086716903{padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/3″ css=”.vc_custom_1518086676662{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”6917″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/3″ css=”.vc_custom_1518100405226{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”6912″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/3″][vc_single_image image=”6911″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Художники малювали одну модель, бо так було дешевше. Вони спали на матрацах, кинутих на підлогу, а щоби прогодуватися, купували 50-кілограмовий мішок квасолі. Готували цю квасолю на пічці, яка водночас опалювала приміщення. Одного разу вирішили побалувати себе – купили мішок чечевиці.

Проте така ситуація не обтяжувала батька.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518086051655{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]

Нещастям для нього було мешкати у кімнаті, позбавленій красивого світла, і зустрічатися на сходах з людьми із тьмяною шкірою. Для Ренуара це було нестерпно.

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518215726091{padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_video link=”https://www.youtube.com/watch?v=yen6JsxhubY”][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=””][vc_column][vc_column_text]У цій сцені зі стрічки «Ренуар. Останне кохання» (2012) Огюст Ренуар розповідає, наскільки важлива для нього красива шкіра, та згадує про свого друга-художника. Ви здогадались, кого він має на увазі?

Андре Геслінг: Ви не будете заперечувати, якщо я порухаюсь?

Огюст Ренуар: Якби я заперечував, то малював би яблука. У мене був друг-художник, котрий жив неподалеку звідси. У Екс-ан-Провансі. Він ховався від моделей, що кружляли навколо його ательє.

Андре Геслінг: А що ж він тоді малював?

Огюст Ренуар: Яблука. Та манекени з дерева. Я б ніколи не міг цього робити. Мені потрібна жива матерія. Шкіру. Ось що я люблю. Оксамитову шкіру молодої дівчини.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518088490332{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1518086676662{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”6918″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”6919″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Говорячи про людину, варто мовити про факти. Інакше можна інтерпретувати її життя як завгодно. А факти такі…

Батько народився у Ліможі. Він опинився у Парижі зовсім маленьким: йому не виповнилося й трьох років, коли родина переїхала до столиці. Мій дід був скромним кравцем, тому сім’я орендувала квартиру в одному з будинків, що знаходилися на подвір’ї Лувру.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518101821119{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”6908″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518088586004{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]

Небагато хто про це пам’ятає, та Генріх III, прагнучи захистити аристократів, спорудив на подвір’ї Лувру будівлі для їхнього проживання. Під час переїзду мого діда до Парижу вони все ще існували.

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Однак тепер ці будинки призначалися для бідних й їх зазвичай здавали в оренду. Саме там і оселився й працював мій дід.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518088977667{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”6916″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Це була доба царювання Луї-Філіпа. Одного разу батько поділився зі мною спогадами про свої дитячі забави під вікнами Лувру. Діти гралися й, звичайно, здіймали галас. Час від часу вікно відчинялось, і фрейліна сварилася на них, аби вони вгамувалися. Проте діти не замовкали.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518088977667{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”6915″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518089128485{padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_column_text]

Тоді з’являлася дама, яка кидала дітям цукерки й обіцяла, що коли вони поводитимуться тихо, то отримають ще солодощів. Дамою була королева Франції.

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518088977667{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”6914″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Втім, ця історія не така й важлива, але вона багато що говорить про мого батька. Ренуар застав добу, нам уже не відому, разом з тим частину свого життя він прожив у сучасному нам світі.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518090202535{padding-top: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Читайте також: Про Огюста мовте слово: Жан Ренуар згадує про свого батька. Частина II[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518090193281{padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]На момент його смерті літаки стали звичайним явищем, ми користувалися ліфтом, автомобілем і телефоном.

Тим дивніше звучали оповіді батька про те, що на каву до мого діда часом заходив сусід на прізвище Сансон, чий предок служив катом й обезголовив Людовика XVI.[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518088490332{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column width=”1/2″ css=”.vc_custom_1518086676662{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_single_image image=”6913″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][vc_column width=”1/2″][vc_single_image image=”6909″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”element_from_left” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1518090273882{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_column][vc_column_text]

Виходить, що мій батько був людиною і XVIII, і XX століття, але правильніше сказати, що Ренуара-художника важко віднести до якоїсь доби.

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Він творив поза часом і міг представляти будь-яку національність. А проте він був справжнім парижанином.

P.S. Кого ж мав на увазі Огюст Ренуар? Поля Сезанна![/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” css=”.vc_custom_1518124917550{padding-top: 30px !important;padding-bottom: 30px !important;}” z_index=””][vc_column][vc_single_image image=”6910″ img_size=”full” add_caption=”yes” alignment=”center” style=”vc_box_shadow_3d” onclick=”img_link_large” img_link_target=”_blank” qode_css_animation=””][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern”][vc_column][vc_column_text]Вам сподобалася стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги. Зробимо світ прекрасним разом!

Наталя Гузенко, авторка проекту[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row css_animation=”” row_type=”row” use_row_as_full_screen_section=”no” type=”full_width” angled_section=”no” text_align=”left” background_image_as_pattern=”without_pattern” z_index=”” css=”.vc_custom_1516436357588{padding-bottom: 30px !important;}”][vc_column][vc_separator type=”normal” color=”#dd8500″][/vc_column][/vc_row]