Бажаєте бути завжди в курсі нових публікацій на сайті? Підпишіться на розсилку – і Муза відвідуватиме вас щотижня.
Історія мистецтва сповнена трагедіями мовчазних жертв, принесених задля краси. Заради сяючого червоного пігменту люди вбивали мільйони самок кошенілі та молюсків мурекса, а ідеальний велень коштував життя новонародженим телятам (втім до роботи брали й шкіру мертвонароджених тварин).
Велень вважали найкращим матеріалом для ботанічних акварелей та гуашей.
І його вартість всіляко підкреслювали: довкола ілюстрації рослини зазвичай малювали золоту рамку, а найтоншої вичинки білосніжну шкіру підсвічували зі споду срібними пластинами.
Головний художник Королівського саду у Версалі за чималу винагороду повинен був щороку забезпечувати колекцію Його Величності флористичними веленями. Сьогодні у Національному музеї природничої історії зберігаються близько 7000 веленів з різної тематики!
Експедиції привозили з далеких мандрів до Франції небачені рослини, що збуджували мрії про екзотичні країни.
У найвищих колах хвалилися вмінням розводити в садах теплолюбні рослини. Своїм «первісткам» навіть замовляли окремі «портрети». Ботанічні ілюстрації, що поєднували науковий і художній підходи, мали в очах освіченого суспільства виняткову цінність.
Розкішні велені любили не лише владні персони, але й їхні супротивники. Захоплення ботанікою, особливо пристрасне в аристократії та буржуазії у добу Просвітництва, не минуло й з перемогою революції. Багато художників-ботаністів перемістилися з королівської доби в республіканську та імператорську, а потім не припиняли малювати й для монарших осіб у часи Реставрації.
1788 року П’єр-Жозеф Редуте, бельгієць, що перебрався до Парижу, почав створювати веленеві акварелі для королівської колекції Людовика XVI під керівництвом «мініатюриста Його Величності» Герарда ван Спаєндонка.
Втім розквіт його творчості припав на пізніший період – з 1799 по 1814 роки.
З часом на своїх веленях Редуте позбувся золотих рамок і писав виключно аквареллю. А створюючи гравюри, він першим серед художників-ботаністів почав використовувати новий метод крапкового пунктиру, що вимагав виняткової майстерності.
Імператриця Жозефіна, знана шанувальниця дивовижних рослин (її оранжерея в палаці у Мальмезоні нараховувала 300 ананасів) замовила П’єр-Жозефу Редуте одну з його найвідоміших робіт – «Лілейні», над якою він працював 14 років.
У період з 1813 по 1824-й Редуте створив ще один шедевр – проілюстрував фоліант «Троянди» Клод-Антуана Торі.
Напевне, краще за все майстру вдавалися акварелі з букетами квітів. Редуте малював букети не у вазах, а так, наче їх, тільки-но зрізані, несе невидима рука.
Інколи до квітів він додавав фрукти, приміром, грона винограду, в яких відбивалися сонячні промені. Задля більшої «променистості» ці роботи, натхнені картинами голландських майстрів, художник «підсвічував» зі споду срібними пластинами.
Акварелі Редуте, «Рафаеля квітів», стали зразком ботанічної ілюстрації, на їхній основі уславлені ліонські мануфактури створювали тканини, а севрські – вироби з порцеляни.
У 1830 році Редуте отримав звання першого художника квітів королеви Марії Амелії. А проте його слава згасла. Попри те, що Редуте й надалі цінували шанувальники мистецтва, професійні критики, втративши інтерес до квітів, звернули свої погляди на представників нової течії – романтизму.
Вам сподобалася стаття? Будь ласка, поширте її у соціальних мережах або станьте другом Музи на Фейсбуці та/чи в Інстаграмі. Amuse A Muse – некомерційний арт-проект, який було створено для популяризації знань з мистецтва та культури. Він зможе вирости лише за вашої допомоги.
Наталя Гузенко, авторка проекту
На головній світлині: Мак (Papaver somniferum), олівець і акварель на велені, П’єр-Жозеф Редуте, 1839, Musée de la Vie romantique, Париж
Цей сайт використовує файли кукіз.
Більше інформації